Автор: Вінницький район, Історії Героїв

Вірний присязі до останнього подиху: історія Олега Бабія

Олег Бабій

17 січня 2026 року, після виконання бойового завдання, зупинилося серце молодшого сержанта, гранатометника Олега Васильовича Бабія. Захисник раптово знепритомнів, і, попри зусилля медиків, урятувати його не вдалося. Про втрату повідомила Гніванська міська територіальна громада.

Олег Бабій народився 18 серпня 1978 року в селі Маянів. Шкільні роки провів у Ворошилівці, де закінчив місцеву загальноосвітню школу.

У 1996 році був призваний на строкову військову службу. Служив водієм у військовій частині А 2039, після чого повернувся до мирного життя, перебуваючи в запасі.

З початком війни він знову став до строю. 24 квітня 2015 року Олег Васильович був призваний на службу до військової частини В 3137, де спочатку обіймав посаду старшого стрільця, а згодом став командиром відділення. У 2019 році отримав статус учасника бойових дій.

Після повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Олег Бабій був мобілізований до лав Національної гвардії України. Він воював на найскладніших напрямках фронту, неодноразово перебував під вогнем, зазнав поранень, але щоразу повертався до виконання обов’язків. Побратими знали його як витривалого, відповідального та мужнього воїна, на якого завжди можна було покластися.

Життя Захисника обірвалося під час служби.

У Олега Васильовича залишилися дружина, син, який також проходить службу в прикордонних військах, рідна сестра та онуки. Пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав цього відданого Україні воїна.

Вічна пам’ять Герою!

Close