Свій останній бій Олексій Лисицин прийняв 27 грудня 2024 року поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Воїну було 38 років.

Пише Вінницька міська рада.

Олексій народився 5 березня 1986 року у місті Вугледар на Донеччині. Після школи здобув професію водія тролейбуса. Багато років працював у сфері пасажирських перевезень у Києві. Там разом із дружиною будував родинне життя та виховував двох дітей. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік подбав про безпеку рідних і перевіз сім’ю до Вінниці — на малу батьківщину дружини.

Із 2023 року старший солдат Олексій Лисицин став на захист України на запорізькому напрямку. Служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 118-ї окремої механізованої бригади. Виконував завдання з аеророзвідки для артилерійських підрозділів. Завдяки його професійним і злагодженим діям було знищено чимало ворожих цілей. За сумлінну службу та результативну роботу воїна неодноразово відзначало командування.

«Олексій понад усе дорожив родиною, всією душею вболівав за кожного з нас та своїх батьків. У будь-яких ситуаціях вмів зберігати спокій і рівновагу, завдяки чому ми завжди відчували підтримку та впевненість у завтрашньому дні, – каже дружина полеглого воїна Катерина. – Від Олексія ніхто не чув нарікань і на важкість військових буднів. Навпаки, переконував, що в нього та побратимів все добре, все під контролем. Україна в надійних руках».

Поховали Олексія Лисицина на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Світла пам’ять про мужнього Захисника назавжди житиме в серцях рідних і всіх, хто його знав.

Вічна пам’ять Герою!