Серце штаб-сержанта Богдана Кокошка зупинилося 5 травня 2022 року в одному з харківських шпиталів. У ніч на 28 квітня він разом із побратимами вирушив на бойове завдання. У селі Протопопівка на Харківщині їхній бронетранспортер підірвався на протитанковій міні. Один військовий загинув на місці, а Богдан отримав тяжкі поранення. Лікарі кілька днів боролися за його життя, проте врятувати захисника не вдалося. Йому назавжди залишилося 37 років.
Богдан народився і виріс у Вінниці. Навчався у школі №1 та ліцеї №22. Із юних років захоплювався автомобільною технікою, займався у спортивному автоклубі «Каіса». У листопаді 2002 року був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Під час служби закінчив школу прапорщиків у місті Золочів і до 2006 року проходив контрактну службу у спецпідрозділі «Ягуар».
Після звільнення з війська не полишав інтересу до військової справи: підтримував добру фізичну форму, займався пейнтболом і страйкболом, цікавився зброєю та спортивною стрільбою.
У 2007 році Богдан одружився і почав розвивати власний бізнес у сфері вантажних та пасажирських перевезень. Брав участь у змаганнях із драг-рейсингу, неодноразово ставав переможцем. У 2008 році вступив до Київського університету ринкових відносин, однак через постійні закордонні відрядження та розвиток бізнесу згодом узяв академічну відпустку. У 2011 році в родині народився син.
У 2014–2015 роках Богдан брав участь в антитерористичній операції, служив техніком взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади. За службу був нагороджений медаллю «Учасник АТО».
Повернувшись до цивільного життя, він знову зайнявся бізнесом із перевезення автомобілів з-за кордону, виховував сина, мріяв про доньку та власний будинок із великим гаражем.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Богдан без вагань став на захист України. Проходив службу у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ ЗСУ. Обіймав посаду старшого техніка роти радіоелектронної розвідки.
Дружина Богдана згадує його як надійну опору для родини, сильного й мужнього чоловіка, люблячого батька та вірного друга. За її словами, вони прожили разом 17 щасливих років, були підтримкою одне для одного, а спільні захоплення зробили батька і сина надзвичайно близькими. Попри втрату, пам’ять про Богдана назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Подруга дитинства і кума Валентина Медведська назвала Богдана найкращим другом, кумом і хрещеним, який назавжди залишиться у пам’яті та серці.
За проявлену мужність Богдан Кокошко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
У нього залишилися батько Василь Філімонович, сестра Оксана, дружина Юлія, син Нікіта, рідні та друзі.
Вічна пам’ять Герою!
