Із важким пораненням Богдан Вавілов виніс із поля бою трьох побратимів, доки сам не знепритомнів. Після цього ще десять днів лікарі боролися за його життя. Та 30 квітня 2022 року серце мужнього захисника зупинилося. Уже за кілька днів, 5 травня, йому мало виповнитися лише 27 років.
Про історію воїна розповідає Книга пам’яті органів системи МВС.
Богдан Вавілов народився у Вінниці. У 2013 році закінчив загальноосвітню школу №18 Вінницької міської ради. Того ж року підписав контракт і розпочав службу в Національній гвардії України, свідомо ставши на захист держави.
Він мав надзвичайно добре серце і гостре відчуття справедливості. Саме тому поруч із ним завжди було багато друзів, які щиро його цінували. Богдан був відкритим, щирим, умів пожартувати і по-справжньому любив життя. Мріяв продовжити навчання, побачити світ, створити родину. У нього було багато планів і бажання жити на повну. На жаль, війна обірвала ці мрії. Але в пам’яті близьких і друзів він назавжди залишився світлою людиною, що дарувала тепло й надію.
Богдан походив із родини військових, історія якої бере початок ще з українського козацтва. Його прадід, Павло Васильович Вавілов, був військовим льотчиком. У 1941 році його літак був підбитий, і після важких поранень він був комісований. Та, щойно залікувавши рани, знову повернувся на фронт. У 1945 році літак було збито над Запоріжжям під час відступу німецьких військ. Дід Богдана, Георгій Павлович Вавілов, також став військовим льотчиком і навчав молодих курсантів. Знаючи цю родинну історію, Богдан свідомо обрав шлях воїна ще з дитинства.
З 2014 року він сім разів проходив ротації в зоні АТО/ООС. У 2018 році здобув вищу освіту в Академії МВС України в Києві.
Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Богдан знову вступив до лав Національної гвардії України. Перший місяць він займався підготовкою бійців, які вирушали на фронт, і постійно просив командування направити його на передову.
24 березня 2022 року Богдан Вавілов був відряджений до угруповання НГУ в оперативно-тактичному угрупуванні «Схід» для виконання бойових завдань.
19 квітня 2022 року, діючи у складі та підпорядкуванні 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ поблизу села Солодке Мар’їнського району Донецької області, він потрапив під артилерійський обстріл. Богдан отримав проникаюче осколкове поранення голови. Попри це, він виніс із-під вогню трьох поранених побратимів. Після цього втратив свідомість і був доправлений до реанімації Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. Мечникова.
У лікарні Богдан десять днів боровся за життя, але 30 квітня 2022 року помер від отриманих поранень.
Поховали Героя у рідній Вінниці — на Сабарівському кладовищі, на Алеї Слави.
Указом Президента України №431/2022 від 21 червня 2022 року Богдан Вавілов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) — за особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі.
Наказом командувача Національної гвардії України від 18 липня 2022 року №221 ім’я Богдана Вавілова навічно внесене до списків особового складу військової частини 3008 Західного територіального об’єднання НГУ.
Вічна пам’ять Герою!
