12 січня 2026 року перестало битися серце захисника України Олега Ігоровича Чердинцева. Медики до останнього боролися за його життя, однак врятувати воїна не змогли.

Олег народився 10 серпня 1977 року. Ще в ранньому дитинстві він зазнав першої важкої втрати — помер батько. Після цього родина переїхала на рідну землю матері, на Іллінеччину, до села Болюхівка. Дитинство Олега було недовгим: він рано змужнів, узяв на себе відповідальність за молодших брата та сестру, разом із братом виконував усю чоловічу роботу по господарству, намагаючись підтримати маму. Згодом доля завдала ще одного болючого удару — не стало матері. Залишившись без батьків, троє дітей змушені були самотужки проходити всі життєві випробування.

Олег закінчив Романово-Хутірську школу. Після проходження строкової служби в армії повернувся до рідного села та почав працювати у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Він був вправним і відповідальним електрозварювальником.

Із початком повномасштабної агресії Олег Чердинцев не стояв осторонь: спочатку долучився до будівництва оборонних споруд у прикордонних регіонах, а згодом прийняв рішення стати до лав Збройних Сил України.

У серпні 2023 року Олега Ігоровича було мобілізовано. Під час перебування в навчально-підготовчому центрі він переніс складну операцію на серці. Після курсу реабілітації знову повернувся до служби. Проходив її у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ на посаді радіотелефоніста. Однак важка хвороба постійно нагадувала про себе. Через значне погіршення стану здоров’я воїн був змушений подати рапорт на звільнення та повернутися додому.

12 січня його серце зупинилося. Попри всі зусилля лікарів, врятувати Олега не вдалося.

Олег Ігорович мріяв про прості, але такі важливі речі — власну родину, дітей, спокійне життя у мирній Україні після перемоги. На жаль, цим мріям не судилося здійснитися.

Вічна пам’ять Герою!