7 січня стало відомо про підтвердження загибелі Захисника України — Тоболи В’ячеслава Івановича з Ямпільської громади. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Упродовж цього часу родина жила між болем і надією, очікуванням і вірою в диво. На жаль, сподівання не справдилися. Як повідомила Ямпільська міська рада, воїн загинув 21 грудня 2024 року в районі населеного пункту Ніколаєво-Дар’їно (рф).

В’ячеслав Тобола народився 9 листопада 1992 року в родині Івана Августиновича та Світлани Степанівни. Був первістком, якого безмежно любили. Для рідних він залишився добрим і турботливим сином, уважним братом, люблячим батьком своєї єдиної донечки та вірним другом, поруч із яким завжди було тепло й надійно.

Навчався у Качківській середній школі, яку закінчив у 2010 році. Згодом проходив строкову військову службу в місті Десна Чернігівської області. Після повернення створив сім’ю, а у 2014 році народилася донечка Оленка. Попри те, що подружнє життя не склалося, дитина завжди залишалася для нього найбільшою радістю та сенсом життя. Працював за кордоном, а згодом — у рідному селі в приватного підприємця.

З початком війни у 2014 році В’ячеслав без вагань став на захист держави. Брав участь у бойових діях у зоні АТО на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Костянтинівки. Із початком повномасштабного вторгнення знову, не роздумуючи, пішов виконувати свій громадянський обов’язок.

Сержант Тобола В’ячеслав Іванович проходив службу як інспектор прикордонної служби 2 категорії — механік-водій першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» (тип С) 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В. Семенова Державної прикордонної служби України. Виконував бойові завдання на Чернігівському, Донецькому та Курському напрямках.

21 грудня 2024 року, після підвозу зміни на позиції, зв’язок із військовослужбовцем зник. Упродовж року рідні чекали звістки, сподіваючись на диво. Згодом загибель воїна була підтверджена результатами ДНК-експертизи — разом із тілом знайшли його особистий кулон.

В’ячеслав жив скромно, без пафосу і гучних слів, але завжди з глибоким відчуттям відповідальності. Його хрещений батько Василь Блок згадує, що навіть на війні між батьком і сином не обірвався зв’язок:

«Вони були в різних підрозділах, але зовсім недалеко – метрів шістдесят один від одного. Бачилися. Батько планував на Новий рік поїхати до нього, купив йому годинник, хотів подарувати. Але В’ячеслав зник 21 грудня».

Поховали Захисника на місцевому кладовищі з військовими почестями. Над могилою пролунав Державний Гімн України, тричі було здійснено салют на честь Героя.

Вічна пам’ять Герою!