9 липня 2024 року поблизу населеного пункту Піщанка Херсонського району Херсонської області під час виконання бойового завдання загинув старший сержант Волинець Володимир Іванович — воїн честі, мужності та незламної відданості Україні.
Володимир Іванович народився 4 жовтня 1969 року в місті Козятин. Його життя було сповнене відповідальності, принциповості та глибокої любові до родини й Батьківщини. Останній бій він прийняв 9 липня 2024 року на окупованому лівому березі Дніпра поблизу населеного пункту Пойма на Херсонщині. За проявлену мужність і самопожертву був посмертно нагороджений медаллю «За оборону України».
Дитячі та юнацькі роки Володимира минули у рідному Козятині. Він навчався у середній школі №3, де вирізнявся активною життєвою позицією, брав участь у спортивному та громадському житті, здобуваючи численні відзнаки. Саме в шкільні роки доля звела його з майбутньою дружиною Іриною. Після повернення зі строкової служби у 1989 році їхній союз став міцним фундаментом його життя.
Військову службу Володимир Волинець проходив у 1987–1989 роках у Чехословаччині. Там він проявив рішучість і сміливість, затримавши двох диверсантів, за що був відзначений грамотою, отримав звання старшого сержанта та позачергову відпустку. Побратими згадували його як людину, яка не знала страху й завжди була готова діяти.
Після армії він працював на залізниці — помічником машиніста та на станції «Козятин-1». З 1996 року присвятив себе службі в органах внутрішніх справ, де зарекомендував себе як фахівець високого рівня, принциповий і справедливий. Навіть після виходу на пенсію у 2008 році не полишив роботу: працював в охоронних структурах у Києві, а з 2019 року очолював службу внутрішньої безпеки в Українській технологічній компанії.
У лютому 2024 року, незважаючи на вік, Володимир Іванович знову став до строю, був призваний до лав Національної гвардії України. Він служив командиром 1-го відділення 3-го взводу 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах) військової частини 3056, 34-го Херсонського полку. Побратими поважали його за людяність, витримку, відповідальність і вміння підтримати кожного. Важливим етапом його служби стало навчання у Великій Британії, де він удосконалював бойову підготовку.
Для родини Володимир Іванович був надійною опорою і справжнім главою сім’ї. Разом із дружиною Іриною вони виховали сина Сергія, а з особливою ніжністю він тішився онуком Іванком. Родина завжди залишалася для нього найбільшою цінністю.
Його поховали на Алеї Слави центрального кладовища міста Козятин.
Вічна пам’ять Герою!
