26 червня 2024 року перестало битися серце Захисника України Савельєва Сергія Анатолійовича. Воїн пішов із життя у 51 рік.

Сергій Савельєв народився 18 березня 1973 року в Криму. Ще в дитинстві разом із родиною переїхав до Вінниці, яка згодом стала для нього справжнім домом. Навчався у вінницькій загальноосвітній школі №19, після чого закінчив Вінницький політехнічний інститут. Упродовж усього життя працював за фахом. Створив власну справу з ремонту аграрної техніки, добре відому далеко за межами регіону.

З початком російської агресії у 2014 році Сергій активно долучився до волонтерського руху, допомагаючи українським військовим на передовій. За цю діяльність неодноразово отримував подяки та грамоти за підтримку армії й підняття бойового духу захисників.

Коли війна набула повномасштабного характеру, Сергій Савельєв прийняв особисте рішення стати до лав війська. Не чекаючи повістки, добровільно пішов служити. Проходив службу старшим матросом у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Виконував бойові завдання на донецькому та херсонському напрямках. Завдяки інженерному мисленню та технічним навичкам став одним із перших, хто створив підривники для українських дронів-камікадзе. У підрозділі його цінували за професіоналізм, винахідливість і повну відданість справі захисту держави.

Після важкої контузії, отриманої на фронті, стан здоров’я воїна значно погіршився. 26 червня 2024 року серце Сергія Савельєва зупинилося.

«Головна заповідь, за якою батько жив сам і навчав нас, була – “Не вкради!” Казав, якщо є потреба – попроси. А якщо маєш можливість допомогти – роби це, не вагаючись, – розповідає син Небесного воїна Роман. – Він був для нас прикладом порядності, доброти, чуйності, самопожертви в ім’я свободи Батьківщини…»

У Сергія Савельєва залишилися дружина та троє дітей.

Поховали Захисника України на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!