5 січня минає третя річниця з дня загибелі Захисника України Владислава Борисовича Козачишина — день болю, скорботи та вдячної пам’яті.

Владислав народився 28 квітня 1998 року в селі Оратівка. З дитинства вирізнявся допитливістю, працьовитістю та щирістю. Ще змалку виявляв відповідальність і самостійність — з дев’яти років доглядав власний вулик. Був відкритим і товариським, активно займався спортом, здобув звання кандидата в майстри спорту з боротьби самбо.

Після закінчення школи вступив до Національного університету «Одеська юридична академія», де навчався за спеціальністю «Цивільне та господарське право». Паралельно проходив підготовку в Одеській військовій академії. У 2019 році у званні молодшого лейтенанта склав військову присягу на вірність українському народові. У 2021 році здобув ступінь магістра права та розпочав роботу в Оратівському районному суді: спочатку як секретар судового засідання, а згодом — помічник голови суду.

У серпні 2022 року Владислав Козачишин був мобілізований до лав Збройних Сил України. Під позивним «Козак» він командував взводом бойової розвідки 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його підрозділ виконував складні завдання глибинної розвідки в тилу противника, брав участь в обороні Херсона, Бахмута та Соледара.

Професійно підготовлений, рішучий і сміливий офіцер, Владислав вирізнявся виваженими рішеннями та вмінням вести за собою побратимів. 5 січня 2023 року, під час виконання бойового завдання, 24-річний Захисник загинув у бою з підрозділами ПВК «Вагнер» у місті Соледар. До останньої миті він залишався вірним військовій присязі та Україні.

Посмертно Владислава Козачишина нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Його ім’я назавжди залишиться символом мужності, професіоналізму та незламної сили духу.

Вічна пам’ять Герою!