28 грудня 2022 року в бою героїчно загинув воїн з Війтівців Валерій Колощук.
Валерій народився у березні 1991 року. З дитинства був працьовитим, добрим і щирим — таким, про кого кажуть: світла людина. Допомагав батькам, ніколи не цурався роботи, вмів бути відповідальним і турботливим.
«Він завжди допомагав, — згадує мама Наталія. — Поки не зробить, не піде. Ніколи не відмовляв, не ховався».
Після закінчення школи здобув фах газоелектрозварювальника та слюсаря, працював на заводі у Війтівцях. У 25 років підписав контракт і став до лав Збройних сил України. Служив у зоні АТО, проходив бойовий шлях у складі підрозділів, де швидко зарекомендував себе відповідальним і надійним воїном.
Його батько, Анатолій Колощук, пригадує:
«У нього була бортова машина. Він возив снаряди, матеріали. Якось привіз балки, тільки відійшов — і прилетіло. Ще трохи, і його б уже не було…»
Після демобілізації Валерій повернувся додому, працював, але з початком повномасштабної війни не зміг залишатися осторонь. Сам прийшов до військкомату, не чекаючи повістки.
«Він не ховався, — говорить мати. — Сказав: “Ми не будемо тікати. Я піду”.»
Попри те, що його не одразу взяли, Валерій наполегливо приходив знову і знову. Лише у вересні, після народження сина, його мобілізували. Пройшов навчання, зокрема на Київщині, здобув фах сапера та був направлений до 66-ї окремої механізованої бригади. Служив молодшим сержантом.
«Він був у Слов’янську, потім у Лимані, далі — під Сватовим. А на “нуль” вийшли вже з Невського», — пригадує мати.
На передовій Валерій пробув трохи більше двох місяців.
«От, вийшов на зв’язок, дзвонить… Ми вже говоримо по вайберу — і раптом починається обстріл. Я чую, як він біжить, як усі кричать: “Тікай! Тікай!”…» — ці слова матері назавжди закарбувалися у її пам’яті. Того дня син встиг урятуватися. Та війна забрала його згодом.
У грудні 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Площанка, його життя обірвалося.
«Він завжди був світлим, добрим, справжнім. Таким і залишиться для нас», — кажуть рідні.
Пам’ять про Валерія Колощука житиме у серцях близьких, побратимів і всіх, хто знав його як людину честі, мужності й безмежної любові до України.
Вічна пам’ять Герою!
