12 квітня 2024 року поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області у запеклому бою загинув захисник України Олександр Заболотний. Йому було 58 років.

Усе життя Олександра було тісно пов’язане з Вінницею. Він народився 16 січня 1966 року, навчався у місцевій школі №30, а згодом здобув робітничу професію в одному з професійно-технічних училищ міста. Тривалий час працював на заводі газових аналізаторів, а згодом — на підприємстві «Австрія Джус Україна», якому присвятив значну частину свого трудового життя. Саме там його мирна праця обірвалася з початком повномасштабного вторгнення росії.

«Олександр одразу сказав, що піде боронити країну. Його неможливо було переконати залишитися вдома. Він вважав це своїм обов’язком — як чоловіка, батька, дідуся і громадянина», — згадує дружина полеглого Героя Валентина. Разом вони виростили двох синів і дочекалися народження онуки, яку Олександр безмежно любив і якою щиро пишався.

З перших днів повномасштабної війни він став до лав захисників України. Служив гранатометником у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала» 23-ї окремої механізованої бригади. Свій останній бій воїн прийняв 12 квітня 2024 року поблизу Очеретиного на Донеччині, мужньо виконуючи бойове завдання разом із побратимами.

«Олександр був людиною діла — відповідальним, працьовитим, надійним. Умів усе: і відремонтувати, і змайструвати, і допомогти кожному, хто потребував. Мав золоті руки й світлу душу. Його дуже поважали друзі та колеги. А ще він був завзятим рибалкою — у Вінниці й досі згадують його найбільший улов, майже 19-кілограмового сома, — розповідає дружина. — Він мав стільки планів на життя… Усіма думками був із родиною й до останнього подиху повторював, що зробить усе, аби нас захистити».

Вічний спочинок Герой знайшов на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!