Автор: online vinnychchyna• 23 Грудня, 2025• Історії Героїв, Жмеринський район

Слово, що стало зброєю: шлях Назара Булича від журналістики до фронту

Кажуть, поети не зникають без сліду — вони розчиняються у словах, стають подихом вітру над рідними нивами й тихим світлом вечірньої зорі. Саме так 20 грудня 2024 року під Успенівкою на Донеччині обірвалося життя Назара Миколайовича Булича — юнака з журналістським покликанням, воїнським характером і позивним, що влучно віддзеркалював його внутрішній світ.

Назар народився 27 травня 2002 року в Сеферівці. Він зростав у великій, дружній і гомінкій родині, де разом жили п’ятеро братів і дві сестри, вчилися підтримці, відповідальності й любові. Батьки — Микола Миколайович та Тетяна Олександрівна — виховали сина чесною, принциповою людиною.

Його покликанням мало стати слово. Після школи Назар обрав журналістику, вступивши до Барського педагогічного коледжу. Він учився чути правду, бачити глибину подій, знаходити сенси там, де інші проходили повз. Та війна розпорядилася інакше: найважливіший «текст» його життя писався не чорнилом, а мужністю й самопожертвою на рідній землі.

Назар умів радіти життю. Любив футбол, командний дух і спортивний азарт. Після проходження строкової служби він зробив свідомий вибір — у 2023 році підписав контракт і став розвідником-сапером. Це шлях тих, хто йде попереду, бере на себе найбільший ризик і не має права на помилку.

Солдат, колишній розвідник-сапер розвідувальної групи СлЛ роти СлЛ загону СлЛ військової частини А4030, він мав позивний «Поет».

Про війну Назар говорив мало. Більше цікавився тим, як живуть рідні, чи все добре вдома. Для побратимів «Поет» був символом надійності — тим, хто не зрадить, підтримає і збереже людяність навіть у найважчих умовах.

20 грудня 2024 року під Успенівкою на Донеччині зупинилося серце 22-річного Захисника. Він прийняв свій останній бій, назавжди залишившись молодим, світлим і незламним.

За проявлену відвагу Назар Булич був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня посмертно. Та найвищою нагородою для нього стала пам’ять людей, заради яких він жив і воював.