14 грудня 2025 року в бою загинув знаний український митець, який за покликом серця став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного російського вторгнення, — Костянтин Штифурак (позивний «Режисер»). Йому було 40 років. Він не встиг завершити книгу про війну, а зйомки фільму так і залишилися мрією. Та Костянтин був переконаний: саме на передовій робить справу, яка має найбільше значення.

Костянтин Штифурак народився 8 березня 1985 року у Вінниці, в інтелігентній родині, де всіляко підтримували його творчі нахили. Навчався у загальноосвітній школі №8 та ліцеї №7. З відзнакою закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, а також відділення режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював на провідних національних телеканалах, очолював інформаційні служби новин, займався журналістськими розслідуваннями. У 2014 році заснував власну продакшн-студію «Babina», де реалізував себе як режисер.

«Це були роки, сповнені творчості, коли Костянтин розкрився не лише як режисер, а й як історик, який наполегливо прагнув пізнати маловідомі сторінки української державності, унікальний Подільський код, тісно пов’язаний із нашим родом. У його роботах постають неповторні куточки Мурованих Курилівців і Тепличчини, де жили його дідусь і бабуся, у яких він так любив гостювати, — розповідає мати Небесного Воїна Віра Євгеніївна. — Костянтин був людиною від землі, змалку дивував глибиною думок і вчинків, завжди прагнув досконалості та мав загострене відчуття справедливості. Уже на війні він почав писати книжку, в якій хотів розповісти про власний бойовий шлях, про те, як гуманітарій стає борцем за свободу України. А ще мріяв зняти фільм про своїх хлопців — про дружбу, підтримку і неймовірну силу духу…»

Костянтин Штифурак був люблячим чоловіком і разом із дружиною виховував сина Святослава, якому нині 15 років.

«Усі роки нашого подружнього життя були пронизані взаємною повагою і любов’ю, — говорить дружина полеглого воїна Інна. — Костянтин був надзвичайно турботливим чоловіком і батьком, душею та серцем нашої родини. Він виховував сина справжнім патріотом і гідним українцем».

На фронті Костянтин Штифурак служив у складі 54-ї окремої механізованої бригади на Донецькому напрямку. Був сержантом, командиром розвідувальної роти БпЛА у підрозділі «Пекельні шершні». За мужність і відданість Україні його відзначили почесними нагрудними знаками «Золотий хрест» і «Залізний хрест», а також медалями «За військову службу Україні», «За сумлінну службу» та «За зразкову службу». Свій останній бій він прийняв 14 грудня. Життя воїна обірвалося у 40 років.

Поховали Костянтина Штифурака на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Вічна пам’ять Герою!