Автор: Вінницький район, Історії Героїв

“Я вмію і можу, тому я піду захищати Батьківщину”. Історія оборонця Сергія Шарандака

Сергій Шарандак

12 грудня 2023 року війна забрала життя українського захисника — старшого солдата Сергія Олеговича Шарандака.

Сергій народився 13 серпня 1993 року в селі Балабанівка. Після школи здобув фах технолога в Іллінецькому аграрному коледжі. У 2013 році уклав контракт на службу в армії та розпочав військову кар’єру в 1129-му зенітному ракетному Білоцерківському полку. Коли російська агресія розгорнулася на сході України, він у 2014–2016 роках брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Після демобілізації Сергій створив сім’ю, переїхав до Білої Церкви, де разом із дружиною радів народженню двох синів і працював на місцевій меблевій фабриці.

Повномасштабне вторгнення рф у лютому 2022 року не залишило йому місця для вагань. Він сказав: «Я вмію і можу, тому я піду захищати Батьківщину, захищати свою родину, захищати дітей». Уже 26 лютого старший солдат Шарандак ніс службу у бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Повітряних Сил ЗСУ на Вінниччині.

Згодом боєць із позивним «Шара» за власним бажанням був відряджений до новоствореної Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Тут військових різних спеціальностей проходили перепідготовку за курсом піхотинця — зі стрілецькою, інженерною, тактичною та медичною підготовкою. Восени 2023 року Сергій разом із підрозділом морської піхоти обороняв південний напрямок. Він героїчно тримав позиції на передовій, відбиваючи атаки значно чисельнішого ворога на плацдармі в Кринках на Херсонщині.

12 грудня 2023 року, виконуючи чергове бойове завдання, Сергій Олегович потрапив під артилерійський обстріл. Влучання ворожого снаряда обірвало життя 30-річного воїна — мужнього захисника та відданого патріота.

Невимовний біль втрати залишився у його родині — в серцях батьків, братів, дружини та двох маленьких синів.

Вічна пам’ять Герою!

Close