24 жовтня 2024 року у лікарні зупинилося серце юного воїна Андрія Вікторовича Маліновського. Він помер від тяжких травм, отриманих у бою. Андрію було лише 18 років.

Маліновський Андрій Вікторович народився 11 грудня 2005 року в Козятині. Навчався у школі №9, а згодом — у місцевому училищі. З дитинства дбав про господарство, яке приносило йому перші заробітки. Коли почалося повномасштабне вторгнення, усі, хто знав Андрія, були переконані: рано чи пізно він стане на захист України.

Ще до досягнення повноліття Андрій неодноразово приходив до військкомату. Його намагалися відмовити, однак рішення хлопця було твердим. У березні 2024 року він підписав контракт. Військову підготовку проходив у навчальних центрах Чернігівщини та Львівщини.

Він дуже любив говорити з рідними по відеозв’язку — хотів бачити знайомі обличчя, рідні очі й щирі посмішки.

18 липня під час виконання бойового завдання в населеному пункті Піщане Харківської області Андрій, з позивним «Малінка», зазнав тяжких поранень у результаті скидання саморобного вибухового пристрою з ворожого безпілотника. Розпочалося тривале лікування — у Харкові, Києві, Львові та Вінниці. Перебуваючи в харківській лікарні, Андрій отримав високу відзнаку — медаль «Хоробре серце» за підписом бригадного генерала, командира оперативно-тактичного угруповання військ «Харків».

Лікарі зробили усе, що могли, проте 24 жовтня 2024 року солдат Андрій Маліновський — стрілець-зенітник, радіотелефоніст зенітно-ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А1445 — помер від отриманих поранень.

Андрію назавжди лишилося 18 років.

Вічна пам’ять Герою!