З 2 грудня 2022 року, після бою біля села Водяне Покровського району Донецької області, 45-річний Станіслав Дідур вважався безвісти зниклим. Та попри всі сподівання близьких, повернутися живим йому було не судилося.

Станіслав народився 29 липня 1977 року у Вінниці. Після закінчення 16-ї школи здобув фах лицювальника-плиточника у ВПУ №7. Відслужив строкову службу, працював у різних сферах. У 2014 році виїхав до Іспанії, де разом із представниками української діаспори займався бізнесом з продажу будівельних матеріалів. Там же мав цивільну дружину й мріяв про велику родину.

«Так сталося, що кілька років тому пішов у засвіти мій молодший син, тож Станіслав залишився для мене єдиною опорою. Він був ладен на все, щоб мої очі знову світилися радістю, – розповідає мати Небесного Воїна Ганна. – Мав дуже багато планів, хотів показати мені європейські країни. Проте, коли на його рідну посунули нелюди, він не зміг перебувати деінде, крім на захисті Батьківщини.»

Звістку про початок повномасштабного вторгнення Станіслав зустрів в Іспанії, де вже давно облаштував життя та мав стабільну роботу. Проте він негайно повернувся в Україну, щоб вступити до війська. Служив стрільцем — помічником гранатометника у 35-й окремій бригаді морської піхоти. Бойовий шлях пролягав через Одещину, Херсонщину, а потім — далі на схід.

Рідні згадують: він був рішучим і твердо налаштованим. Говорив, що в разі облоги не здаватиметься в полон і боротиметься до кінця.

Вічна пам’ять Герою!