Майже дванадцять місяців родина жила між надією та болем, очікуючи бодай найменшої звістки про зниклого безвісти захисника України Олександра Данилюка. Та омріяне чудо так і не сталося.

Олександр Сергійович Данилюк народився 13 серпня 1974 року в Бердичеві. У 2003-му разом із родиною переїхав до села Почапинці Жмеринської громади, де працював у будівельній сфері. Разом із дружиною Оксаною виховали трьох дітей — Анастасію, Тетяну та Богдана — і раділи появі онука.

З початком повномасштабного вторгнення росії він не залишився осторонь і став на оборону країни. Із 21 грудня 2022 року служив у лавах 38-го окремого стрілецького батальйону, сумлінно виконуючи бойові завдання на різних напрямках. У листопаді 2024 року стрілець-санітар брав участь у наступальних діях на Курському напрямку. Саме 1 листопада родина востаннє вийшла з ним на зв’язок — відтоді почалося тривале й виснажливе очікування новин.

Рік молитв, сподівань і щоденного болю завершився гіркою правдою: Олександра не стало.

У Героя залишилися мати Катерина Іванівна, дружина Оксана Петрівна та діти — Анастасія, Тетяна й Богдан.

Вічна пам’ять Герою!