28 вересня 2022 року перестало битися серце Анатолія Васильовича Ромашова, який загинув, захищаючи Україну. Він народився 6 листопада 1976 року. Проживав в Оратові.

Дитинство Анатолія минуло в місті Бар, де він жив разом із мамою та старшою сестрою. Після закінчення школи вступив до Кам’янець-Подільського будівельного технікуму, обравши фах будівельника. Згодом продовжив навчання у Немирівському будівельному технікумі, де здобув додаткову спеціальність токаря 3-го розряду.

Саме на Оратівщині він зустрів свою майбутню дружину Оксану — їхні стосунки стали міцним фундаментом великої та дружної сім’ї. Подружжя оселилося в Оратові, де виховувало трьох дітей: Ганну, Ілону та Вадима. У селі Анатолія добре знали як спокійну, працьовиту й талановиту людину, яка чудово розбиралася в будівельній справі. Він працював різноробочим у місцевому підприємстві «Агросан», а у вільний час із задоволенням займався риболовлею.

У 2016 році родина пережила тяжку втрату — трагічно загинув їхній син. Та випробування для сім’ї на цьому не закінчилися…

Після початку повномасштабного вторгнення влітку 2022 року Анатолія мобілізували до лав Сил оборони України. Спершу він проходив підготовку на Житомирщині у десантно-штурмовій бригаді, далі навчався у Львові, а вже через місяць вирушив на передову. Під позивним «Дєд» він сумлінно виконував бойові завдання на найскладніших напрямках, проявивши мужність та відвагу. Брав участь у звільненні Ізюма на Харківщині.

Однак із бою за Лиман на Донеччині Анатолій уже не повернувся…

На честь Героя у селі Оратів названо вулицю, де нині проживають його дружина та доньки.

Вічна пам’ять Герою!