26 жовтня, під час запеклого бою поблизу міста Костянтинівка Краматорського району, старший солдат Леонід Занкевич отримав тяжке поранення. Медики боролися за його життя до останньої хвилини, але врятувати Героя не вдалося — 7 листопада 2024 року він відійшов у вічність. Йому було лише 27 років.

Леонід народився 26 лютого 1998 року у християнській родині, де був найстаршим із шести дітей. З дитинства він ріс у атмосфері віри та доброти, часто відвідував костел, де виявилися його природні музичні здібності. Саме там почалася його любов до співу та служіння. Згодом, уже дорослим, він продовжив прославляти Господа — співав і грав на гітарі у храмі як кантор.

Після навчання у Вінницькому ліцеї №23 Леонід здобув фах автослюсаря у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг, а згодом вирішив спробувати себе у духовному покликанні — вступив до Ужгородської греко-католицької богословської академії імені Теодора Ромжи. Та після кількох років навчання зрозумів, що його шлях — сімейний. Він мріяв про велику родину, і за рік до мобілізації одружився зі своєю коханою Юлією. Працював у будівництві, був надійною опорою для рідних.

«Леонід любив життя та родину. Мріяв про трьох дітей — бажано дівчаток, бо сміявся, що не впорається з бешкетниками, як сам колись. Він був справжнім чоловіком — вольовим, веселим, добрим. Умів зі звичайних днів робити свято й дарувати близьким щастя», — згадує дружина Героя.

Улітку 2023 року Леонід приєднався до лав 100-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Побратими знали його під позивним «Монах» — як людину віруючу, спокійну, але надзвичайно хоробру. Леонід став оператором БпЛА, одним із найкращих у підрозділі. Командири відзначали його відповідальність, рішучість і вміння діяти навіть у найважчих умовах.

Життя Леоніда Занкевича обірвалося на передовій, у бою за свободу України.
Він знайшов свій останній спочинок на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вічна пам’ять Герою!