11 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання біля села Єлизаветівка Покровського району на Донеччині, загинув захисник України Руслан Васильович Андрейцов. Ворожа куля назавжди зупинила життя 42-річного воїна, який до останнього залишався на передовій, виконуючи свій обов’язок перед державою.

Руслан народився 16 березня 1982 року в селі Човновиця. Тут він закінчив школу й опанував фах механізатора, працюючи трактористом у місцевому господарстві. Згодом створив власну сім’ю: разом із дружиною Дариною та двома доньками — Міланою й Єсенією — мешкав у селі Горенка Київської області, працюючи будівельником у столиці.

Коли країна потребувала захисників, Руслан без вагань став у стрій. 5 січня 2023 року його мобілізували Бучацьким РТЦК та СП. Після підготовки в Німеччині він отримав спеціальність кулеметника і приєднався до 1-ї стрілецької роти 197-го батальйону 124-ї бригади. Під позивним «Хитрий» воював на найскладніших ділянках Запорізького та Донецького напрямків. Він зазнав важких поранень обох рук, але, пройшовши лікування і реабілітацію, знову повернувся на передову — туди, де був потрібен найбільше. Його шлях був дорогою честі, відваги та стійкості.

Смерть Руслана стала невимовним ударом для матері, дружини, дітей, усіх близьких та побратимів. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто не пошкодував себе заради України.

11 листопада минає рік від дня його загибелі — рік болю, пам’яті й вдячності за життя, яке він поклав за нашу свободу.

Вічна пам’ять Герою!