10 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання з оборони та стримування збройної агресії росії поблизу населеного пункту Старі Терни Донецької області героїчно загинув Микола Григоренко. Йому було 53 роки.

Микола народився 20 грудня 1970 року в селі Дашківці. Навчався у місцевій школі, згодом — у професійному училищі. Після цього відслужив два роки в армії. Все життя був людиною праці — працював на цегельному заводі, Стрижавській олійні, а також на елеваторі Вінницького комбінату хлібопродуктів №2. Його поважали за чесність, сумлінність і готовність завжди простягнути руку допомоги.

Коли у квітні 2022 року Україна потребувала захисників, Микола без вагань став до лав Збройних Сил України. Служив молодшим сержантом, начальником електростанції обслуги технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки у військовій частині А1231. Перед відправкою на фронт проходив навчання в Івано-Франківську, мав позивний «Грузін».

Його шлях на передовій був коротким, але сповненим мужності. Лише 21 день він перебував у самому епіцентрі бойових дій. 10 грудня 2024 року під час виконання завдання біля Старих Тернів Микола загинув. Через два дні його оголосили зниклим безвісти, але згодом факт смерті підтвердили. До свого 54-річчя він не дожив лише десять днів.

Рідні та друзі згадують Миколу як добродушного, усміхненого і щирого чоловіка, який завжди вмів підняти настрій іншим. Він обожнював рибалку, був членом ГО «Мізяківсько-Хутірська спілка рибалок-любителів», грав у футбол і любив життя. Найбільше ж — свою родину. Перед від’їздом на фронт він, ніби відчуваючи недобре, міцно обіймав усіх близьких, прощаючись назавжди.

За проявлену мужність і вірність військовій присязі наказом командира військової частини А1231 від 28 серпня 2025 року №184 Миколу Григоренка посмертно нагороджено пам’ятним знаком «Навічно в строю».

Його ім’я залишиться у пам’яті вдячних земляків, а подвиг — у серцях тих, хто знав і шанував справжнього українського героя.

Вічна пам’ять Герою!