25 жовтня 2025 року, поблизу села Борова Ізюмського району Харківської області загинув Петро Назарчук. Воїну назавжди 39 років.

Петро народився 30 серпня 1986 року в Києві. Згодом разом із батьками переїхав до Вінниці. Закінчив місцеву школу №27, а згодом у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 здобув фах столяра. Працював у ПрАТ «Інфузія» та ТОВ «БаДМ», а останніми роками — у ТОВ «Поділля Буд». Мав дружину та маленьку донечку, піклувався про матір і сестру.

«Петро весь свій час приділяв сім’ї. Найбільше тішився нашою Поліночкою, якій зараз три рочки, — розповідає Альона, дружина Небесного Воїна. — Він був найкращим батьком і чоловіком. Я завжди знала, що можу спертися на його сильне плече. Поруч із ним було затишно і спокійно… Його любили й поважали друзі. Всі знали, що на нього можна покластися — не підведе і витягне з будь-якої біди».

Вперше чоловік став до зброї у 2015–2016 роках — воював в АТО/ООС. А на початку повномасштабного російського вторгнення знову повернувся до війська. У званні старшого солдата виконував військові завдання у складі батареї управління та артилерійської розвідки 115-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту — під Авдіївкою, Сіверськодонецьком, Лисичанськом, Бахмутом, Покровськом.
25 жовтня на Харківщині життя воїна обірвалося.

«Петро був завжди зібраним та відповідальним, ніколи не виказував страху та підтримував тих, хто поруч», — так про полеглого Героя згадують побратими.

Воїна поховали на батьківщині його батьків — у селі Кордишівка Козятинської громади.

Вічна пам’ять Герою!