15 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району на Донеччині, Олександр Козаченко зник безвісти під час запеклих боїв. Він стояв на варті незалежності своєї держави, залишаючись відданим присязі до останнього.

Олександр Станіславович народився 9 січня 1978 року у місті Гайсин. Навчався у місцевій школі №5, після чого закінчив Брацлавський технікум, здобувши фах бухгалтера. Працював на різних підприємствах рідного міста, завжди відповідально та з душею ставився до своєї справи.

Останнім місцем роботи Олександра була охоронна служба мережі супермаркетів “АТБ” у Гайсині. Його добре знали місцеві волонтери — часто саме він допомагав вантажити необхідні товари для фронту, ніколи не залишаючись осторонь спільної справи.

У червні 2023 року Олександр отримав повістку. Не роздумуючи ні хвилини, став до лав Збройних Сил України. Служив у званні солдата, на посаді номера обслуги 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А2980. Серед побратимів мав заслужений авторитет як відважний, відповідальний і надійний воїн, який завжди був поруч у найважчі моменти.

Того трагічного травневого дня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, зв’язок із Олександром обірвався. Він вважався зниклим безвісти. Лише через рік і шість місяців, після проведення репатріаційних заходів і ДНК-експертизи, стало відомо, що герой загинув… Його тіло повернулося додому — на щиті.

У загиблого воїна залишилися син, цивільна дружина та брат. Поховали Олександра Козаченка у рідному Гайсині з усіма військовими почестями.

«Світлий, щирий, відданий син свого народу. Його життя — приклад мужності, честі, вірності та любові до України», — так згадують про нього його вчителі.

Вічна пам’ять Герою!