29 серпня старший солдат Вячеслав Сігналєвич загинув під час виконання бойового завдання.

Вячеслав Олександрович Сігналєвич народився 21 червня 1972 року в селі Нижнє Деражнянського району Хмельницької області. Мав двох братів — старшого Олександра та молодшого Василя. У дворічному віці разом із родиною переїхав до міста Бар на Вінниччині. Навчався у школі №3, де вирізнявся активністю й добрим характером. Любив спорт — улітку грав у футбол, а взимку ставав на ковзани, щоб грати в хокей.

Після закінчення 10 класів вступив до Барського будівельного училища, де здобув фах зварювальника. Через стан здоров’я строкову службу в армії не проходив, проте завжди мав глибоку повагу до військових і прагнув бути корисним своїй країні.

Працював на різних підприємствах Барського району, згодом — за кордоном. У 2006 році познайомився з майбутньою дружиною Ольгою, а у 2009-му вони одружилися. Доньку Ольги В’ячеслав прийняв як рідну, разом виховували онуків, яких він безмежно любив. Залюбки грався з ними, допомагав робити уроки, навчав бути добрими й щирими.

Вячеслав був турботливим чоловіком, люблячим батьком і дідусем, надійним другом і доброзичливою людиною. Вмів працювати з металом, виготовляв чудові металеві квіти, захоплювався психологією та саморозвитком.

Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Вячеслав не зміг залишатися осторонь. З власної волі став на захист України, своєї родини й рідної землі. Його направили на навчання до військової частини 3008 Національної гвардії України.

У листопаді 2022 року подав рапорт про переведення і був зарахований до частини 3028 НГУ. Уже в квітні 2023 року його відправили виконувати бойові завдання в Донецьку область. Під час одного з боїв отримав важке поранення. Після лікування мав право на десятиденну відпустку для відновлення, але відмовився, сказавши: «Як мої хлопці будуть без мене?»

Невдовзі частину, у якій служив В’ячеслав, перекинули на Запорізький напрямок.

28 серпня 2023 року він востаннє зателефонував рідним. Попередив, що вирушає на завдання й певний час може бути без зв’язку.

Для ворога Вячеслав був карою, для побратимів — старшим братом, на якого завжди можна покластися. Він ніколи не відступав, завжди тримав слово й прикривав товаришів у найнебезпечніші моменти. Щиро вірив у Перемогу України, але не судилося йому її побачити.

29 серпня старший солдат, навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення Вячеслав Сігналєвич загинув під час виконання бойового завдання.

За наш спокій і мирне небо В’ячеслав віддав власне життя. Як і всі ми, він мав мрії, були плани, та їх перекреслила жорстока війна.

Друзі й побратими згадують його з великою повагою. Він був не просто старшим — був мудрим, спокійним, давав цінні поради, підтримував і надихав. Ніколи не боявся, йшов у бій рішуче й до кінця.

Вічна пам’ять Герою!