27 квітня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу у Бахмуті отримав смертельне поранення молодший сержант Артур Яровий — розвідник-сапер 77-ї окремої аеромобільної бригади. Йому було лише 32 роки.

Пише видання «Вільне Радіо».

Артур народився 7 червня 1990 року у селі Городківка Тульчинського району. Він навчався у місцевій школі, де вирізнявся старанністю та успіхами, йшов на золоту медаль. Після школи вступив на заочне відділення Вінницького педагогічного університету, обравши історичний факультет.

«Він не хотів викладати, але йому дуже подобалась історія, тому він пішов на історика. Йому тоді було 19 років. Одразу ж підписав контракт на службу в Бердичеві, і, поки служив, приїздив із частини здавати сесії в університет», — пригадує сестра Альона.

Під час військової служби Артур зустрів свою майбутню дружину.
«Їх познайомили друзі у Бердичеві. Коли він закінчив службу, вони одружилися. А у 2015 році народилася донька», — розповідає сестра.

Після завершення контракту Артур вирішив спробувати себе у цивільному житті. Учителювання він залишив, бо, як зізнавався, «не хотів витрачати нерви». Працював на різних роботах у Вінниці, а згодом поїхав до Польщі, де займався висотними будівельними роботами.

«Попри розлучення, він постійно підтримував стосунки з колишньою дружиною, регулярно приїжджав до доньки, перераховував гроші. Робив усе, щоб дитині нічого не бракувало», — говорить Альона.

У вільний час Артур займався спортом — бігав, грав у футбол і волейбол, любив активне життя.

Після початку повномасштабного вторгнення Артур двічі намагався повернутись до України.
«Він кинув усе у Польщі, зібрав речі, купив амуніцію за власні кошти, навіть поляки допомагали. Але двічі щось завадило перейти кордон», — згадує сестра.

У травні 2022 року він нарешті повернувся додому — до батьків і доньки. Спочатку служив у частині у Вінниці, потім добровільно пішов у ЗСУ, записавшись до 77-ї бригади.

«Батькам він не зізнавався, що пішов добровольцем. Казав, що його призвали. Ми дізналися лише за місяць до його загибелі, що він воює», — розповідає Альона.

27 квітня 2023 року під час боїв за Бахмут ворог підступно обманув українських бійців.
«Їхні побратими розповіли, що росіяни прикинулися цивільними й кликали на допомогу. Брат був доброю людиною, одразу кинувся рятувати — і в цей момент накрило артилерією», — каже сестра.

Артур отримав важке поранення — уламок снаряда пробив череп і зачепив мозок. Його евакуювали спочатку до лікарні ім. Мечникова у Дніпрі, потім — до Києва.
«У Дніпрі за нього боролися тиждень, а у столиці вже нічого не могли зробити…» — зі сльозами згадує Альона.

6 травня 2023 року Артур Яровий помер у реанімації.

Артура поховали у рідній Городківці, на Алеї Слави захисників України. У нього залишилися батьки, дві сестри, донька та прийомний син.

«Це була дуже розумна і світла людина. Навіть коли йому було важко, він не показував цього. За сестер стояв горою, ніколи не зривався на близьких», — говорить Альона.

Його життя — це приклад любові до Батьківщини, до рідних і до життя.

Вічна пам’ять Герою Артуру Яровому!