Довгий час його вважали зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії почути його голос, але експертиза підтвердила найстрашніше — 7 листопада 2023 року поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області загинув Олег Гулько. Воїну було 48 років.

Олег народився 14 липня 1975 року в селі Бортники Тульчинського району, проте дитинство та юність провів у Вінниці. Тут він закінчив школу №34 та факультет машинобудування і транспорту Вінницького національного технічного інституту (нині — університет). Саме у Вінниці розпочав свій трудовий шлях і створив сім’ю з коханою дружиною. У подружжя народилися двоє дітей — син і донька.

Щоб забезпечити родину й дати дітям гарну освіту, Олег багато працював, беручись за будь-яку справу. Працював на різних підприємствах міста, а перед мобілізацією кілька років трудився у фірмі, що спеціалізувалася на зберіганні та збуті металоконструкцій.

«Батько вмів усе, брався за виконання завдань, які багатьом здавалися непосильними. Міг перебрати двигун, міг за лічені хвилини впоратися з хатніми справами, побудувати дім. До речі, власний — у Малих Крушлинцях — він звів практично з нуля, — каже син воїна, Володимир. — Єдине, на що у нього ніколи не вистачало часу — це на відпочинок чи хобі. Завжди був у роботі, завжди комусь допомагав… Мав надзвичайно добре серце та щиру душу…»

Улітку 2023 року Олег долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 3-й бригаді оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» Національної гвардії України.

Життя відважного воїна обірвалося у листопаді того ж року під час бойових дій. Рідні до останнього вірили в диво, але експертиза підтвердила загибель захисника.

Вічна пам’ять Герою!