18 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Покровське Дніпропетровської області загинув старший сержант Вадим Броніславович Вжещ, інспектор прикордонної служби 2 категорії — мінометник 1 групи мінометів відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби «Могилів-Подільський» 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В’ячеслава Семенова.
Того дня, лише за пів години до трагедії, дружина Мирослава Казимирівна ще розмовляла з чоловіком телефоном. А вже невдовзі ворожий дрон обірвав життя захисника, залишивши родину, друзів і побратимів у глибокому горі.
Вадим Броніславович народився 23 серпня 1967 року у селі Слобода-Підлісівська в сім’ї працьовитих колгоспників. Батьки, глибоко віруючі люди, виховували його та сестру Нелю у любові, доброті й взаємоповазі. Закінчивши місцеву школу, Вадим продовжив навчання у Довжоцькій середній школі, а згодом у Вінницькому ПТУ №15, де здобув спеціальність фотографа. Після служби в армії навчався у Крижопільському СПТУ №9, де опанував професію електрогазозварювальника — справу, якій присвятив більшу частину життя.
Працював у ПМК-25, ПП «Есбі», згодом займався приватною справою. Його золоті руки, відповідальність та майстерність цінували всі, хто мав нагоду з ним працювати. У Вадима було багато друзів і знайомих, які згадують його як людину щиру, доброзичливу, завжди готову допомогти.
Щасливим було і його сімейне життя. Дружина Мирослава стала для нього надійним тилом і справжньою подругою. Разом вони виростили двох донечок — Ірину та Марину, раділи народженню онуків, дбали про дім, саджали квіти, доглядали пасіку. Вадим любив життя, природу, працю й людей.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Вадим без вагань став до лав захисників України. З 10 жовтня 2023 року він служив у лавах Збройних Сил України, захищаючи рідну землю від ворога.
Сусід полеглого, Сергій Куляс, сказав про нього слова, які відчуває кожен, хто знав Вадима:
«Гарна і порядна людина, яка дуже багато значила для нас. Плачуть рідні, плачуть усі сусіди, знайомі і друзі. Він любив життя, природу, землю, людей. Великий життєлюб, що мав багато планів, яким, на жаль, уже ніколи не збутись. Співчуваємо родині, сумуємо разом з рідними. Будемо пам’ятати Вадима і вічно дякувати йому за подвиг, за захист, за життя, яке віддав за кожного з нас…»
Вадим Вжещ назавжди залишиться у пам’яті рідних і земляків як добра, щира, працелюбна людина — мужній воїн, люблячий чоловік, турботливий батько та дідусь.
Вічна пам’ять Герою!
