2 серпня під час виконання бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району Донецької області загинув Ігор Гетце — військовослужбовець Збройних сил України, бусоліст 4-ї окремої танкової бригади, позивний «Професор». Йому було 57 років.

Ігор Гетце народився 14 червня 1968 року на Кіровоградщині, згодом разом із родиною переїхав до Вінниці. Після закінчення школи №4 пройшов службу в армії, а потім працював на Крайній Півночі. Повернувшись додому у складні 90-ті, почав будувати життя з нуля — займався бізнесом, захопився програмуванням, розвивався у IT-сфері. Працював у компанії «УкрПапір», де опікувався розвитком вінницького підрозділу, а згодом започаткував власну справу.

Мав сина від першого шлюбу й став справжнім батьком для двох дітей своєї дружини Світлани.

«26 років життя промайнули як один день, — згадує дружина полеглого воїна Світлана. — Ігор дуже цінував сім’ю, виховував дітей власним прикладом. Для нього на першому місці завжди були повага, турбота і любов. Він був надзвичайно розумним, уважним, щирим, умів підтримати і надихнути. Не цурався домашньої роботи, готував краще за будь-якого кухаря, а відпочинок у лісі для нього був справжнім відновленням сил. Саме там він підібрав нашого собаку Кузю, виходив його і завжди брав із собою у подорожі…»

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор твердо знав — має бути на передовій. «Не можу не захищати свою сім’ю, країну, місто», — говорив він, стоячи у черзі до призовного пункту. Попри вік і проблеми зі здоров’ям, домігся свого — і вже з березня 2022 року став до лав ЗСУ. На посаді бусоліста координував роботу артилерії: від його точності залежала ефективність вогневих ударів по ворогу.

Його бойовий шлях проліг через Гуляйполе, Сіверськодонецьк, Часів Яр, Костянтинівку — населені пункти, де вирішувалася доля України. Побратими з повагою називали Ігоря «заговореним»: він неодноразово виходив неушкодженим із найзапекліших боїв.

«Під Гуляйполем ворог близько години безупинно накривав наші позиції вогнем, але всі залишилися живими. Ігор тоді казав, що то я врятувала його молитвою», — згадує дружина.

Ігор Гетце залишив по собі світлу пам’ять — як людина честі, мужності та доброти, як воїн, який свідомо став на захист свого народу. Його життя — це приклад відданості, внутрішньої сили та любові до Батьківщини, яку він боронив до останнього подиху.

Вічна пам’ять Герою!