26 вересня 2025 року, під час виконання службових обов’язків, загинув лейтенант Богдан Васильович Будай.
Про це повідомляє “Вежа” з посиланням на рідних військового.

Богдан родом із Кривого Рогу, проте тривалий час жив і працював у Вінниці. Зокрема, був журналістом видання “Вежа”. Колеги згадують його сумлінним, наполегливим, людяним та відповідальним фахівцем, який завжди мав професійний підхід до роботи.

Згодом він мобілізувався. Останнім часом служив у 144-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ: спершу – офіцером відділення комунікацій, пізніше – офіцером групи ЦВС.

«Богдан – неймовірна людина. Хто його знав, погодиться. Він мав настільки широкий кругозір, багато здібностей, тонке відчуття світу… Був дуже розумним, займався літературними перекладами, цікавився історією, грав на гітарі. Завжди був готовий допомогти іншим, дуже любив тварин – навіть на війні прихистив кількох котів і піклувався про них у найважчі моменти. Здавалося, переймався ними більше, ніж собою. Ми з друзями досі не можемо повірити, що це сталося. Дуже шкода батьків, рідних… Це неймовірне горе. Він був світлою і чистою людиною, попри всі випробування. Ми не встигли здійснити чимало планів і мрій…» – розповіла його кохана дівчина Юлія.

Побратими та посестри Богдана також згадують його як людину, що завжди залишалася людяною:

«Він ніколи не залишав нікого наодинці з проблемами – чи то фізичними, чи душевними. Якщо комусь було важко, Богдан знаходив спосіб підтримати: підбадьорював жартом, підставляв плече або просто сідав поруч, аби ти не почувався самотнім. Його доброта проявлялася в дрібницях: поділитися останнім сухпайком, дати теплі рукавиці, подбати про здоров’я побратимів. Це були прості речі, але саме вони робили його незамінним. Для нас він був не просто побратимом — він став братом, другом, якого обираєш серцем. І ми завжди пам’ятатимемо його щирим, надійним, добрим і незламним», – зазначили військові.

Попрощалися з Богданом у Кривому Розі 4 жовтня.

Про свій шлях від журналіста до офіцера 144-ї бригади Богдан розповідав колегам з «Вежі» ще у березні 2025 року.

Він довго працював у журналістиці, а згодом вирішив піти до ТЦК та СП:
«На той момент мені вже виповнилося 27 років, і я вирішив, що час нагадати про себе», – згадував Богдан. У вересні 2023-го його мобілізували.

Військового досвіду він не мав – не проходив військову кафедру і не служив раніше. Спершу потрапив у 154-ту окрему механізовану бригаду як солдат. Під час проходження БЗВП його перевели до одного з батальйонів 144-ї бригади, яка тоді була піхотною (згодом її розширили й переформували в механізовану).

«Із листопада 2023 року я перебуваю у лавах нашої бригади. Спершу у складі батальйону був на сході, виконував завдання. Потім мене перевели до бригади як пресофіцера. Рік тому відправили на навчання, де я здобув звання молодшого лейтенанта. Повернувшись у батальйон, виявив, що посада командира взводу вже зайнята, тож мене прийняли на іншу вакансію», – розповідав він.

Трохи згодом Богдан отримав звання лейтенанта і планував рухатися далі…

Вічна пам’ять Герою!