18 червня 2024 року, після тяжкого поранення, отриманого на передовій поблизу населеного пункту Миргород Покровського району, відійшов у вічність сержант Руслан Сітарський зі Жмеринки. П’ять днів за його життя боролися лікарі, поруч невідступно була дружина Ірина, однак серце Героя зупинилося. Йому було 47 років.

Руслан народився і виріс у Жмеринці. Закінчив місцевий ліцей №5, навчався у Могилів-Подільському технікумі. У мирному житті був добрим, працьовитим і відповідальним. Працював водієм у ПП «Діліжанс», механіком на Браїлівському комбікормовому заводі, на сокоморсовому виробництві, обіймав посаду головного інженера на хлібозаводі. Останні роки життя працював водієм спецтехніки у ТОВ «Автострада».

Руслан був людиною глибокої духовності: до початку повномасштабного вторгнення служив паламарем у храмі села Коростівці. Саме тому, ставши добровольцем на захист України в лютому 2022 року, обрав позивний «Євфрат» — як символ чистоти, витривалості та віри.

У складі славетної бригади «Червона калина» Національної гвардії України він брав участь у найзапекліших боях — під Мар’їнкою, Бахмутом, Покровськом. Попри небезпеку, завжди знаходив можливість бути на зв’язку з рідними. Його серце билося з любов’ю до сім’ї, побратимів та України.

13 червня 2024 року під час бою на Покровському напрямку Руслан отримав важке поранення. П’ять днів лікарі боролися за його життя, але диво не сталося. 18 червня Герой приєднався до небесного війська.

Особливо світлим спогадом для родини залишився Великдень, коли вдалося зробити фото усміхненого Руслана з Євангелієм у руках під час святкового богослужіння.

Вічна пам’ять Герою!