8 липня 2023 року після виконання бойового завдання на лівому березі Дніпра поблизу Антонівського мосту загинув командир третього відділення 124-ї окремої бригади Збройних Сил України Дмитро Бондар. Герой отримав смертельне поранення від осколку ворожого снаряду. Йому було 52 роки.

Дмитро Анатолійович Бондар народився 24 березня 1971 року в місті Бар на Вінниччині. У родині було двоє синів. Дмитро зростав добрим, щирим, розумним хлопцем. З дитинства він любив читати, особливо математику, історію та географію, захоплювався малюванням і майструванням, займався спортом, любив хокей. Закінчив Барську школу №2.

У 1989 році був призваний до лав армії: служив у Рівному в автороті, згодом у гарячих точках Нагірного Карабаху, де на власні очі побачив жахи війни. Повернувшись, Дмитро працював машиністом парових котлів на Барському машинобудівному заводі, пізніше — начальником зміни на спиртовому заводі.

У 1995 році він зустрів Інну, з якою через рік створив міцну сім’ю. Разом вони працювали на магістральному газопроводі, згодом у Києві в центральному апараті. Дмитро також продовжив освіту у Барському автодорожньому технікумі. У 1998 році у подружжя народилася донька Богдана. Дмитро був турботливим батьком і чоловіком, який завжди підтримував своїх рідних. Коли донька навчалася у Варшавському університеті менеджменту, він поїхав із нею до Польщі, працював там і щовихідних проводив час поруч із нею.

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро прийняв рішення стати на захист України. «Коли він приймав рішення йти на війну, ми з донькою дуже просили його не йти, на що він відповів: “Це моє рішення і ти повинна до нього віднестись із повагою, бо ти моя дружина. Я чоловік, і мій обов’язок – захищати нашу сім’ю та нашу країну”», – розповідає Інна.

Добровольцем він став до лав ЗСУ у складі 124-ї окремої бригади, штурмовиком. Дмитро брав участь у визволенні Херсона, майже весь час перебував на нульовій лінії. Під час підриву Каховської ГЕС, ризикуючи власним життям, евакуював мирних людей із зони масованих обстрілів. Його цінували командири та побратими: він був виваженим, рішучим, сміливим, завжди приймав правильні рішення та був опорою для роти.

5 липня 2023 року під його керівництвом відділення виконувало бойове завдання з ліквідації ворожої техніки та зачистки позицій противника. Операція була успішною, однак за три дні під час чергового обстрілу життя Дмитра трагічно обірвалося.

Дружина згадує: «Це дуже велика втрата для нашої сім’ї. Мій чоловік був Людиною з великої літери. Це був прекрасний син, люблячий чоловік та чудовий батько, добрий, порядний, ніжний, турботливий, дружелюбний, відкритий, чесний, завжди і усім готовим допомогти… Я дякую своєму чоловікові за кожну хвилину проведену разом, за 27 щасливих, спільно прожитих років. Він був для мене всім: другом, порадником, моєю кращою половинкою».

Його донька Богдана написала: «Я дякую, що ти мій батько. Папуся самий найдорожчий. Дякую, що був у моєму житті. Я тебе завжди буду любити, ти приклад справжнього чоловіка, люблячого батька. Папуся для мене був всім: і батьком, і другом, і самим найкращим порадником. Я не вірю і не хочу вірити! Найкращий батько, чоловік і Герой! Для мене ти завжди і у всьому – найкращий!»

Указом Президента України Дмитра Бондаря нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять Герою!