21 вересня 2025 року трагічно обірвалося життя головного сержанта медичної роти Сергія Вознюка, добровольця, який понад два роки віддано захищав Україну. Йому було 47 років. Герой загинув при виконанні службового завдання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поблизу Хмельницького.

Сергій добровільно став на захист рідної землі й служив у складі 144-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у запеклих боях на Чернігівщині та на Покровському напрямку Донеччини. Як медик та водій він рятував життя побратимів, здійснюючи евакуацію поранених під вогнем, за що отримував відзнаки від командування. Навіть після звільнення зі служби за станом здоров’я Сергій не залишив військової справи — він повернувся у стрій, обійнявши посаду у Вінницькому ТЦК та СП.

Народився Сергій 9 січня 1978 року у селі Вахнівка Вінницького району. Від народження мав прізвище Перевертень, яке згодом змінив на прізвище дружини. Навчався у місцевій школі, яку закінчив із відзнакою, а потім здобув фах філолога в Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. Після строкової служби працював у Вінниці на газозаправній станції — спочатку оператором, а згодом директором.

Подружнє життя не склалося, та Сергій залишався турботливим батьком, який дбав про своїх двох доньок і прагнув для них найкращого майбутнього.

«Таку добру, щиру та щедру душею людину нечасто можна зустріти. У ньому поєдналися велика любов до близьких та нездоланна сила духу. На Сергія завжди можна було покластися. Його не потрібно було вмовляти, він сам приходив на допомогу, – розповідає дядько загиблого воїна Володимир Григорович. – У наших серцях, а також у пам’яті друзів, колег, односельців, побратимів він назавжди залишиться людиною з великої літери… Єдине, що ми разом можемо зробити, це схилити голови у молитві перед Господом нашим за спасіння душ усіх полеглих Захисників України».

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!