Валентин Костима народився у місті Гнівань, де пройшли його перші роки життя. Він навчався у ЗОШ №2, де проявив себе як старанний учень з великими амбіціями. Вже з юних років Валентин прагнув досягти високих результатів, тому після закінчення школи вступив до Вінницького фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну, а згодом продовжив своє навчання у Київському національному університеті будівництва і архітектури, здобувши професію за спеціальністю «Цивільне та промислове будівництво».
Цілеспрямованість та енергія Валентина привели його до Польщі, де разом з родиною він проживав тривалий час, працюючи та здобуваючи новий досвід. Проте, після повернення в Україну, Валентин оселився у місті Буча, де працював на меблевій фабриці. Незважаючи на мирне життя, він завжди був готовий до викликів, що ставали перед ним.
24 лютого 2022 року, коли війна розпочалася, Валентин не роздумував ані хвилини. Встав на захист своєї Батьківщини, він вступив до складу добровольчого батальйону. Відразу після отримання зброї він мужньо зустрів ворога і разом з побратимами не дав змоги ворогові просунутися далі. Його героїзм, рішучість і патріотизм стали взірцем для інших.
Майже через три місяці, у травні 2022 року, Валентин добровільно вступив до лав Збройних Сил України, де став на захист своєї країни. Він відзначався високим професіоналізмом та відвагою під час бойових дій на Донеччині, де прийняв участь у складних та ризикованих операціях.
Проте, 10 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Антонівка на Донеччині, Валентин загинув. Ця втрата стала великим болем не лише для родини, але й для всіх, хто знав цього мужнього воїна.
У цивільному житті Валентин був добрим, щирим та відповідальним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Його мрії про майбутнє були простими та світлими — після війни він мріяв придбати будинок в Іспанії, але на жаль, ця мрія не здійснилася. Його родина, друзі і побратими згадують Валентина як людину, яка завжди була готова до самопожертви заради добра та справедливості.
«Мій син був дуже мудрим, розумним, любив навчатися. Його дипломна робота ще до цього часу зберігається в музеї навчального закладу», – розповідає мати Валентина, Наталія. Вона пам’ятає його як людину, яка прагнула пізнавати світ і досягати нових висот.
Валентин залишив у своїй родині не лише пам’ять, а й приклад відваги, сили духу та безмежної любові до рідної землі. У його серці була глибока віра у краще майбутнє, яке він боровся відстояти для своїх дітей та наступних поколінь.
Залишивши по собі світлий слід, Валентин став частиною історії, що не забувається. Він похований на кладовищі в рідному місті Гнівань, де його пам’ять живе у серцях близьких, друзів та всіх, хто його знав.
