Він завжди був світлим і щирим. З тих людей, хто ніколи не відмовляв у допомозі, хто любив природу, життя і людей. 50-річний Василь Гудима із Жмеринки зустрів свій ювілей не за святковим столом, а на передовій — у складі гранатометного взводу 2 механізованого батальйону. А вже через кілька днів — 14 січня 2024 року — його серце зупинилось.

Василь Павлович до повномасштабної війни працював технічним працівником у Жмеринському ліцеї №6. Його любили колеги, учні, знайомі. А коли почалося вторгнення — став на захист України. Побратими дали йому позивний «Грудень» — народився він насправді 24 грудня, але в документах була інша дата — 1 січня. Саме цей день він зустрів на фронті.

«Я повернувся з самого пекла, тепер хочу помитися і відпочити», — сказав Василь у телефонній розмові з дружиною Світланою та тіткою Галиною. Це були його останні слова.

Його дружина згадує, що Василь завжди був дуже позитивним, мав добрий характер, і нікому не відказував у допомозі. Любив природу, часто фотографував мені квіти і тварин.

Серце воїна раптово зупинилось після виконання бойового завдання.

Василь Гудима віддав життя, щоб інші могли жити у вільній країні. Його іменем назавжди закарбована історія людяності, сили духу та справжньої любові до України.

Вічна пам’ять і слава Герою!