Автор: online vinnychchyna• 12 Березня, 2025• Авторські, Тульчинський район

“Мамо, пробач за мою стрімку вдачу”: історія Героя-силача Ярослава Хибовського, позивний «ТАЙСОН»

Мамо, пробач за мою стрімку вдачу.
Вибач, рідненька, я вже не прийду.
Мені не болить, я від болю не плачу…

Він завжди мене захищав, я була його єдиною підтримкою, а він моєю.

Ярослав збирався у відпустку, але трохи відтермінував її, адже не міг залишити побратимів, дуже важкі дні на фронті… Ворожа пекуча куля вмить перекреслила все…

Обірване життя… Скільки недописано, не зроблено, недолюблено. Стільки мрій, бажань і сподівань…

«Ярославчик завжди був найкращим, турботливим сином, люблячим братом, добросовісним і працелюбним, дорослим не на свої роки, — згадує з теплотою мама Тетяна Володимирівна. — Постійно прагнув мене захистити, допомагав у всьому, а особливо любив саджати город. Полюбляв помідори: ще маленьким бігав і заглядав на грядку… Чекав, поки дозріють, щоб зірвати першим. Так йому було смачніше — відразу з городу».

Народився Ярослав 28 грудня 1998 року в селі Піщанка Тульчинського району. Енергійний, допитливий, життєрадісний та щирий хлопчик радував всіх довкола. Захоплювався грою на трубі та активно займався спортом. Зрештою, саме спорт став його головним пріоритетом. Вже в 10 класі він здобув звання майстра спорту з пауерліфтингу.

«Мене не дуже радувало це захоплення, адже пауерліфтинг — доволі складний і виснажливий вид спорту. Проте я не хотіла заперечувати вибір сина, тож прийняла його рішення. Він дуже любив свою справу. Навіть на війні за можливості тренувався та залучав інших хлопців», – розповідає мама Героя.

Незламна воля та сила духу: від майстра спорту до Захисника України.

Після завершення школи Ярослав вирушив до Києва, щоб продовжити спортивну кар’єру, водночас навчаючись у Брацлавському коледжі. Згодом в Уманському державному педагогічному університеті. Викладачі захоплювалися його старанністю, відповідальністю та неабиякою силою духу.

У спорті Ярослав демонстрував неймовірні результати, на юніорському рівні не зазнав жодної поразки на національних чемпіонатах. Поставив шість національних рекордів. У 18 років, маючи вагу 74 кг, він присідав зі штангою вагою 210 кг без спеціального екіпірування. У жимі лежачи досягав 165 кг, а в становій тязі – 225 кг.

У травні 2019 року, не завершуючи вищу освіту, Ярослав підписує контракт і приєднується до лав Збройних Сил України. Він бере участь у бойових діях в зоні ООС на території Донецької та Луганської областей.

Із перших днів повномасштабного вторгнення рф стає на захист Батьківщини у складі 9-го батальйону 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Ярослав був снайпером, розвідником і штурмовиком, майстерно володів різними видами зброї. Завдяки своїй наполегливості та вмінню працювати в команді поступово просувається по службі та стає головним сержантом 2-го механізованого взводу механізованої роти.Незважаючи на труднощі, ніколи не скаржився, завжди підбадьорював побратимів, був їм справжнім вірним другом, братом.

«Ярослав ніколи нічого мені не розповідав. Для мами у нього завжди все було добре — не хотів засмучувати. Лише згодом від побратимів я дізналася правду про його службу», — розповідає Тетяна Володимирівна. – Перше поранення він отримав улітку 2022 року — важке отруєння фосфором. Було три клінічні смерті, після чого він мав проходити двомісячну реабілітацію, але вже через 30 днів повернувся на фронт. Незадовго до загибелі зазнав осколкових поранень ноги та обличчя. Незважаючи на те, що мав право на тривале відновлення, він знову повернувся до побратимів. Завжди казав: «Не можу відпочивати, мамо, коли мої друзі гинуть. Я їм потрібен».

Його слова стали символом незламності: «Як я попиватиму водичку на курорті чи ходитиму на масаж, якщо мої побратими гинуть?»

Останній дзвінок… Останній бій Героя… Я досі сподіваюся, що він повернеться… Назавжди 23…

Ярослав мріяв створити сім’ю. Він зустрічався з Наталею, планував одружитися. Мріяв про власну хату та багато дітей…

«Здається, й досі чую його голос того останнього вечора: «Мамо, присядь поруч». О 5-й ранку 14 листопада мій Ярославчик вирушив на Херсонщину… Зі словами: «Все буде добре, мамо. Скоро побачимося!»

Під час боїв рідко виходив на зв’язок, а я невідривно стежила за новинами через соцмережі. Коли з’являвся – дякувала Богу. Якось повідомив, що тиждень не зможе писати: «Не хвилюйся, мамо, ми у відрядженні». Я чекала, місця собі не знаходила, але дізнатися щось більше було неможливо. І ось, нарешті, довгоочікуваний дзвінок: «Не переживай, мамо, я витягнув усіх своїх хлопців, ми трьохсоті…» Невимовні відчуття… Запитую крізь сльози: “Руки, ноги цілі?”» – з тривогою пригадує мама Героя.

«У неділю, 4 грудня, ми востаннє поговорили, я йому передачу відправила, радів, казав, що так багато не треба було. Він збирався на нічне завдання і дуже хотів відпочити перед виходом. Ще довго писала йому повідомлення, але відповіді так і не отримала…

Молилася, шукала, чекала, вірила… Але… Ти, синочку, став моїм Янголом. Моя опора і підтримка. Як же важко без тебе…»

5 грудня 2022 року на 23 році життя, в селі Нетайлове на Покровському напрямку, перестало битися серце Героя Ярослава від ворожої пекучої кулі … Він до останнього подиху залишався вірним сином України, віддавши життя за її свободу…

«Я сумую за тобою, мій Ярику… Не можу повірити в те, що Тебе немає поруч… Чекаю дзвінка, зустрічі, найкращих і найдорожчих квітів від тебе… Легких тобі хмаринок, вічного спокою в Царстві небеснім… Люблю Тебе, Ярославчику, безмежно».

Бойовий шлях гідного сина-Героя своєї Батьківщини пройшов через запекельні бої на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині, Луганщині.

Ярослав Хибовський, снайпер, розвідник, штурмовик, сержант ЗСУ за сумлінну службу був нагороджений відзнаками Президента України – орденами «За взірцевість у військовій службі», «За військову службу Україні», «За мужність ІІІ ступеня». Також присвоєно звання Героя України.

В рідній спортивній школі КЗ «ДЮСШ» Піщанської селищної ради та Піщанському ліцеї №1 встановлені меморіальні дошки на честь Ярослава Хибовського –майстра спорту України, багаторазового чемпіона з пауерліфтингу та сина-Героя України. Його незламна воля, сила духу та відданість рідній землі назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь.