Опанасюк Віктор Петрович народився 9 травня 1966 року в с. Сали Черняховського р-ну Житомирської обл. в родині колгоспників. Мав дві сестри та двох братів. Закінчивши в 1983 році Жатківську школу, вступив до Житомирського технічного училища. Після училища був призваний на службу в армії, там отримав звання сержанта.

Після служби вступив до Житомирського училища культури і мистецтв. Працював директором Будинку культури в рідному селі. Там зустрів свою майбутню дружину Тетяну. В 1988 році одружились.

В 1989 році у подружжя народився син Костянтин, а в 1990 році родина переїхала на постійне місце проживання на батьківщину дружини в с. Кузьминці Барського району, де в 1993 році народився другий син Іван. Тут Віктор працював спочатку художнім керівником в сільському Будинку культури, потім став його директором. Віктор гарно грав на баяні та клавішних інструментах. Пізніше працював слюсарем в Кузьминецькому профтехучилищі.

В 2023 році у віці 56 років доєднався до лав ЗСУ.

«Він дуже любив людей. Завжди усім допомагав, підтримував, мав багато друзів. Хоч це було не його рідне село, але він дуже швидко став тут своїм, – розповідає дружина Тетяна, – Він завжди був душею компанії. Його побратими казали, що якщо десь чути сміх, значить там є Віктор».

Та сталося трагічне і непоправне.

Серце сержанта Віктора Опанасюка, командира першого відділення інженерної техніки інженерно технічного взводу інженерно саперної роти 30 вересня 2023 року назавжди перестало битись.

Відважний, сміливий боєць, надійний бойовий товариш понад усе бажав миру в Україні. Та не судилось дочекатись. Але обов’язково побачить нашу довгоочікувану Перемогу у складі Небесного легіону.

Віктор Опанасюк прожив славне життя в праці, в дружбі з людьми, в Боротьбі з ворогом. І в усьому проявляв себе, як справжній громадянин і патріот України, який все життя прагнув робити добро для людей. Прагнув і робив…

Вічна пам’ять та слава Герою!