Максим Старосільський народився 17 січня 2003 року у місті Вовчанськ на Харківщині. З дитинства вирізнявся цілеспрямованістю, витримкою та щирістю. Навчався у Вовчанській гімназії №1, а згодом — у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою «Патріот», де з’явилися перші ознаки його покликання — служити та захищати.

Військову освіту Максим здобув у Національній академії Національної гвардії України — на командно-штабному факультеті, за спеціальністю «військове управління». Він обрав для себе нелегкий шлях, але йшов ним впевнено — з честю, відданістю й повною самовіддачею.

Старосільський обіймав посаду командира 2-го взводу оперативного призначення 12-ї роти (на бронетранспортерах) Військової частини 3018. Служив у складі 4-ї Бригади оперативного призначення НГУ “Рубіж”, у 4-му батальйоні “Сила Свободи”, мав позивний «Старічок».

Максим був тим, на кого завжди можна було покластися. Його наполегливість надихала, а доброта — зігрівала. Він ніколи не залишав ближнього в біді. Його кохана згадує:

Ми жили з ним душа в душу. За три роки разом він подарував мені рай. Не встигли створити повноцінну родину, але жили як справжня сім’я. Він був прикладом того, якими мають бути справжні чоловіки — відданими, мужніми, щирими.

Максим обожнював спорт — займався футболом, карате, легкою та важкою атлетикою. Був багаторазовим призером обласних змагань із військово-спортивного багатоборства. А ще мав цікавість до сучасних технологій, особливо — до дронів.

Загинув Герой 30 червня 2024 року поблизу Спірного на Донеччині. Під час бойового завдання ворог скинув із дрона вибуховий пристрій на позицію українських воїнів. Максим урятував життя побратима, але сам зазнав смертельного поранення.

Він жив, щоб захищати. І віддав найдорожче — своє життя — заради інших.
Максим Старосільський залишиться у памʼяті тих, хто його знав, як воїн честі, людина серця і справжній Герой України.