31-річний Мирослав Рудий із села Бджільна віддав своє життя за Україну, виконуючи бойове завдання поблизу села Невельське на Донеччині. Його історія — це шлях людини, яка завжди бралася за найважчу роботу і ніколи не відступала перед викликами.
Мирослав народився 29 травня 1992 року. З дитинства захоплювався кулінарією, тому здобув фах технолога харчової промисловості у Вінницькому кооперативному інституті. Працював водієм продовольчих товарів, а згодом кухарем у місцевому закладі харчування. Однак у 2019 році обрав інший шлях — підписав контракт і став військовим 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
За три роки служби Мирослав опанував професію сапера, пройшовши численні курси підвищення кваліфікації. А коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, він без вагань став на захист України. Брав участь у бойових діях на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині. За службу та відвагу був нагороджений відзнаками «Ветеран війни» та «Золотий хрест».
Побратими згадують Мирослава як людину, яка бралася за будь-яку роботу і завжди повторювала: «Хто, як не ми?» Останні 8 місяців він працював у команді легендарного «Мадяра», виготовляючи скиди для дронів, керував групою, яка забезпечувала виробництво та доставку боєприпасів на передову.
«Мирослав закривав такий об’єм роботи, що після його загибелі ми втрьох не могли справитись», — кажуть побратими.
20 жовтня 2023 року Мирослав загинув під час бойового завдання. Вдома на нього чекали син, дружина та батьки. Його поховали у рідному селі, а пам’ять про нього залишиться назавжди у серцях рідних, друзів і побратимів.
На фото, яке залишилося у пам’ять, він з тими, хто також віддав своє життя за Україну: Михайлом Насадюком із Вінниччини та Іллею Матеюком із Хмельниччини. Герої, які продовжують жити у нашій пам’яті!
