Він мав бути агроінженером, мріяв про мотоцикли, футбол і життя, сповнене радості. Але замість безтурботної юності — обрав шлях захисника. Ярослав Чайковський із села Обухів віддав життя за Україну у 20 років.
Народився Ярослав 11 лютого 2002 року. Ріс у звичайній, працьовитій родині, де з дитинства вчився чесності, скромності та поваги до інших. У школі був спокійним і доброзичливим хлопцем, мав багато друзів, захоплювався технікою, мріяв про власний мотоцикл і завжди був поруч, коли потрібна була допомога.
Після школи вступив до Чернятинського коледжу, де здобув фах агроінженера. Здавалося б, попереду — тиха праця, хата біля поля, мирне життя. Але Ярослав вирішив інакше: 30 серпня 2021 року вступив на службу до 24-го прикордонного загону імені Героя України В’ячеслава Семенова. Його вибір був свідомим — стояти там, де важко, небезпечно, де вирішується доля країни.
Побратими згадують його як спокійного, зосередженого і дуже відповідального. Він не говорив зайвого, але завжди діяв рішуче. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вже 18 березня 2022 року Ярослав був на бойових позиціях на Чернігівщині — без страху, без вагань.
25 травня того ж року життя хлопця обірвалося під час артилерійського обстрілу поблизу села Заріччя. Для рідних це був страшний удар: мати Олена Ярославівна, що вже тоді боролася з хворобою, не витримала горя. Батько і сестра залишились із болем, що не вщухне, та з пам’яттю, яку не зітре час.
Його ім’я — на меморіальній дошці рідного ліцею. Його подвиг — у серцях побратимів і кожного, хто знав Ярослава. Указом Президента України від 28 лютого 2023 року він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — посмертно.
Вічна слава Герою!
