Його добре серце пам’ятають усі, хто його знав. Сергій Суслик із Жмеринки був тим, кого називають справжнім чоловіком — щирим, справедливим, життєрадісним. Його любили за щедрість, поважали за принциповість і цінували за здатність завжди прийти на допомогу.

Коли ворог прийшов на українську землю, Сергій не зміг залишитися осторонь. Він захищав не лише державу, а й усе, що було йому дорогим: родину, друзів, свій дім. Йому було 37, і попереду ще могло бути стільки світла, стільки життя. Та війна забрала його — під час ракетного удару по військовій казармі в Миколаєві.

Проте пам’ять про Сергія — жива. Вона — у спогадах рідних, у кожному доброму слові, яке про нього говорять, у тиші, яка залишається після справжніх людей. Його любили як сина, як брата, як дядька. Його поважали побратими. Його не забудуть.

Сергій Суслик — це не просто ім’я в переліку загиблих. Це історія світла, яке палало навіть у найтемніші часи.

Світла пам’ять Герою!