Роман Кухар — людина, для якої справедливість, чесність і любов до Батьківщини були не просто словами, а сенсом життя. Він пройшов шлях від турботливого батька та майстра своєї справи до мужнього воїна, який віддав життя за свободу України.
Дитинство та юність
Роман Петрович Кухар народився 22 березня 1978 року в селі Глинянка Барського району. Він був наймолодшою дитиною в сім’ї, де панували тепло, любов і взаєморозуміння. Його батьки, Петро Романович і Любов Дмитрівна, працювали в колгоспі, прищеплюючи дітям повагу до праці та чесність у вчинках.
З дитинства Роман вирізнявся добротою, допитливістю та веселою вдачею. Він закінчив дев’ять класів Глинянської загальноосвітньої школи, а потім здобув професію електрозварювальника.
Доросле життя та родина
Вже з юності Роман знайшов своє покликання в ремонтних роботах і присвятив цьому все своє трудове життя. Проте найважливішим для нього завжди залишалася сім’я. Він одружився з дівчиною, яку знав ще з дитинства, і у 1999 році став батьком доньки Марини.
«Не лише я, а й усі, хто його знав, запам’ятають його, як вірним своїй Землі, своїй Державі, своєму Народу Захисником, Воїном. Як він сам казав: «Козаком». Він віддав найдорожче — своє життя за мир, за Перемогу і головне — за мене і усіх нас», — говорить донька оборонця.
Роман був людиною слова, на яку завжди можна було покластися. Його життя наповнювали прості радощі: риболовля, збирання грибів, дружні зустрічі. Але головним було те, що він жив із правдою в серці та завжди підтримував тих, хто потребував допомоги.
«Він був найкращим, найдобрішим, люблячим татом, жодного разу не піднявши навіть голосу до своєї дещо бешкетної, але такої рідної і як дві краплі схожої у всьому на батька доньки. Він любив мене понад усе на світі, і я так само любила його… і буду любити, допоки б’ється моє серце», — каже донька Героя.
Військова служба та боротьба за Україну
Коли в лютому 2022 року російські війська розпочали повномасштабне вторгнення, Роман не залишився осторонь. Він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, обравши шлях захисника рідної землі.
Його бойові побратими запам’ятали його як сміливого, розумного та самовідданого воїна. Роман мав позивний “KiPish” (Кіпіш) і був головним стрільцем, помічником гранатометника. Він не лише виконував бойові завдання, а й підтримував дух побратимів, завжди був готовий прийти на допомогу.
10 квітня 2023 року, під час виконання бойового завдання в місті Бахмут, Роман Кухар загинув, до останнього подиху борючись за Україну.
Пам’ять, що житиме вічно
За мужність і самопожертву Романа Кухара нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Роман Кухар назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та всіх, хто знав його як чесного, доброго та сміливого чоловіка. Його подвиг — це нагадування про ціну свободи, яку він виборював для майбутніх поколінь.
Вічна пам’ять і слава Герою!
