Старший сержант Станіслав Джура-Соколовський, позивний “Джура”, загинув 9 квітня 2022 року в місті Маріуполі Донецької області. Він отримав смертельні поранення під час мінометного обстрілу на заводі “Азовсталь”, захищаючи місто до останнього подиху.
“Ми будемо тримати оборону до останнього патрона і подиху, але до вас (в центр) їх не пустимо!” – писав він матері у своїх повідомленнях.
Станіслав народився 6 червня 1999 року у Вінниці, проте ріс у Жмеринці. Дитинство його було сповнене мрій та цікавості. Ще змалечку він захоплювався книжками про піраміди та мріяв поїхати до Єгипту. Він ріс активним хлопцем, любив волейбол і плавання. Саме ці навички двічі допомогли йому врятувати життя: спершу, коли йому було всього 9 років, він витягнув із води потопаючу дівчинку, а в 12 – почув крики про допомогу на ставку та знову кинувся рятувати.
Після закінчення школи Станіслав вирішив стати залізничником, продовжуючи сімейну традицію. Дідусь працював у відділі зв’язку, дядько – в локомотивному депо, а мати – у дистанції колії. У 2016 році він вступив до Жмеринського професійно-технічного училища та здобув професію колійника. Після випуску у 2019 році розпочав службу в лавах Національної гвардії, у військовій частині 3057 в Маріуполі. Повернувся звідти вже як учасник бойових дій.
У 2021 році звільнився з армії та повернувся до мирного життя. Він працював на залізниці, заочно навчався у Вінницькому транспортному коледжі та займався ремонтом колій по всій країні. Його кар’єра стрімко розвивалася, і невдовзі його призначили майстром у КМС.
Але 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, Станіслав, перебуваючи у відпустці, зранку самостійно пішов у військкомат як резервіст. Уже ввечері того ж дня він разом із полком “Азов” вирушив потягом до Маріуполя. Він став на захист міста, брав участь у вуличних боях та обороняв “Азовсталь”.
“Бомблять вдень і вночі, все зруйноване, місто чорне, стріляють з повітря, з моря і з суші”, – писав він матері.
9 квітня 2022 року життя Станіслава обірвалося під жорстоким мінометним обстрілом. Ворожий вогонь був настільки щільним, що тіло воїна змогли забрати лише наступного дня. Поховали Героя 6 серпня 2022 року на Алеї Слави у Жмеринці.
“Син пішов на війну ще у 18 років. Для нас він – Герой”, – написала його мама, Ольга.
На його честь у Жмеринці встановили меморіальну дошку.
За свою відданість і мужність Станіслав посмертно отримав орден “За мужність” ІІІ ступеня. У нього залишилися мама і 8-річна сестра. Його ім’я назавжди викарбуване в пам’яті рідних, побратимів і всієї України.
Герої не вмирають. Вічна пам’ять Станіславу Джурі-Соколовському!
