Село Клекотина на Вінниччині втратило свого сина — відважного, цілеспрямованого, вірного. Ян Греськов не гнався за славою. Він просто був тим, хто не зраджує. Не мовчить, коли потрібно діяти. Не ховається, коли загрожує небезпека. І саме тому — став снайпером.

Народжений 7 травня 1993 року, Ян виріс у сільській тиші, серед полів і тепла родинного дому. Та коли війна увірвалася в країну, він залишив усе — і пішов захищати. Не заради помсти, а з глибоким усвідомленням: зло треба зупинити. Він став стрільцем-снайпером у складі 3 штурмової роти — одним з тих, хто бачить далі і діє точно.

Ян ніколи не шукав легких шляхів. Його служба вимагала зосередженості, терпіння, внутрішньої тиші. Бути снайпером — це не просто володіти зброєю. Це — вміти чекати, витримати, не помилитися, коли ціна помилки — життя побратимів. А ще — не втратити людяність.

Його побратими згадують: Ян завжди підтримував, ніколи не зневірювався, вмів знаходити слова навіть у найважчі моменти. Він вірив у перемогу і в Україну. І своєю вірністю наближав цю перемогу щодня.

17 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля Торецька на Донеччині, Яна не стало. Але Герої не зникають. Вони залишаються у спогадах, у вчинках, у тиші, яку вони захищали.

Ян Греськов — це не просто ім’я. Це історія про сміливість, про чітку ціль і про серце, яке билося за кожного з нас. І битиметься далі — у пам’яті, у молитвах, у вдячності поколінь.

Вічна пам’ять Герою!