Йому було лише 35. Попереду — життя, плани, мрії. Та Сергій Панчоха обрав інше — захищати Батьківщину. І до останнього подиху залишався вірним Україні.

Сергій родом із Браїлова, з Жмеринської громади. Людина, яка не чекала, що хтось інший захистить її дім. З перших днів війни в його серці жила віра в Перемогу, і саме ця віра повела його на фронт.

У складі 23-ї бригади 2 механізованого батальйону Сергій служив гранатометником. Він був тим, на кого можна покластися в найважчі моменти. Побратими поважали його за рішучість, надійність і просту людську доброту. А вдома на нього чекали ті, кого він найбільше любив — рідні, близькі, друзі, вся громада.

6 липня 2024 року, поблизу села Новодарівка на Запоріжжі, Сергій загинув під час бойового завдання. Безжальна війна не дала йому дожити до Перемоги, не дозволила здійснити те, що він задумав. Але саме завдяки таким, як він, ця Перемога стане можливою.

Сергій Панчоха залишився у пам’яті як справжній воїн, як син України, який не зрадив себе й не зламався. Його подвиг — не лише військовий, а й людський: він боровся не за медалі, а за життя.

Ім’я Сергія Панчохи назавжди закарбоване в серці Жмеринської громади.

Світла пам’ять. Нескінченна вдячність. Вічна слава Герою.