Життя Романа Водзяновського було сповнене мрій, праці та великої любові до рідних. Він був тим, хто завжди йшов вперед, не боявся викликів і ніколи не залишав справу незавершеною. Від дитячої цікавості до машин та майстрування до відданої праці, турботи про родину й служби на захисті України — таким шляхом він пройшов своє життя, залишивши по собі світлу пам’ять.
Дитинство та шлях до самореалізації
Роман народився 19 вересня 1989 року в місті Бар. Ще з дитинства був енергійним, допитливим хлопчиком, який не міг сидіти без діла. Він любив конструювати, майструвати з дерева, ловити рибу та грати у настільний теніс. Уже тоді проявляв любов до техніки — машини, а згодом мотоцикли, займали важливе місце в його житті.
Навчався в Барській школі №4, де найбільше захоплювався математикою та трудовим навчанням. Після школи обрав професію газозварювальника в Барському будівельному ліцеї, який закінчив з відзнакою. Його «золоті» руки могли створити чи полагодити будь-що, а робота завжди була зроблена ідеально.
Робота, родина та прагнення до кращого життя
Роман влаштувався працювати за спеціальністю, постійно шукаючи можливості для розвитку. Він прагнув стабільності для своєї родини, тому працював у різних сферах, включаючи встановлення вікон та дверей. Пізніше вирушив за кордон, щоб заробити більше коштів на будівництво власного будинку.
Його сімейне життя зазнало змін, і доля привела його до Наталії, з якою вони розпочали новий етап разом. 14 лютого 2019 року пара офіційно одружилася. Для Романа головним завданням було забезпечити родину, а особливо дітей, яких він любив понад усе. Він працював зварювальником, не дозволяючи собі жодного дня без діла.
Вибір Героя: шлях на війну
Роман будував майбутнє, сповнене планів і мрій. Однак 24 лютого 2022 року стало переломним днем. Уже в перші години після вторгнення він добровільно пішов до військкомату, ставши на захист України.
За 11 місяців війни він побачив і пережив чимало, але навіть на фронті будував плани: повернутися, добудувати будинок, виховати дітей, здійснити мрію про подорожі та довгу щасливу старість у колі родини. Втрата рідного брата дружини на війні лише посилила його рішучість. У листопаді 2022 року, під час короткої відпустки, він обвінчався з Наталею, аби залишитися з нею не лише в цьому житті, а й у вічності.
13 січня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі села Водяне Донецької області, Роман Водзяновський загинув, віддавши своє життя за Україну.
Світла пам’ять Герою
Роман залишив по собі не лише спогади, а й частинку себе в кожному, хто його знав. Він був людиною, яка завжди тримала слово, допомагала іншим і прагнула зробити світ кращим.
Його друзі кажуть, що він навчив їх відчувати життя, цінувати кожну мить і боротися за свої мрії. Він був люблячим сином, турботливим батьком, відданим чоловіком, надійним другом і просто чудовою людиною.
Саме завдяки таким, як він, Україна обов’язково переможе.
Вічна пам’ять і слава Герою!
