Він мріяв про щасливу родину, розмовляв із коханою про первістка й будував плани на майбутнє. Молодий офіцер Владислав Українець зробив вибір, гідний справжнього Героя.

Владислав народився 5 грудня 1999 року в місті Хмільник на Вінниччині. Після 9 класу вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом здобував офіцерську освіту в Львівській національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Уже з липня 2020 року Владислав став командиром взводу в 10-му окремому мотопіхотному батальйоні 59-ї бригади. Його бойовий шлях розпочався ще до повномасштабної війни — в складі ООС на Сході України.

У перший день великої війни, 24 лютого 2022 року, саме Владислав, 22-річний лейтенант, очолив оборону на Антонівському мосту під Херсоном. В умовах стрімкого прориву ворожих сил Владислав ціною власного життя прикрив відхід своїх побратимів, давши їм шанс перегрупуватись і вистояти.

За мужність і незламну відданість Україні Указом Президента йому було присвоєно звання Героя України з орденом «Золота Зірка» — посмертно.

Владислав мав ще одне велике щастя — кохання. Зі своєю дружиною Катериною він познайомився зовсім випадково: Влад служив разом з її батьком і одного разу побачив дівчину під час відеодзвінка. Не наважувався одразу написати, але коли зробив це — вже не відпустив.

Їхня любов була щирою до останньої миті. У серпні 2021 року вони одружилися. Невдовзі Катерина завагітніла. Влад чекав на дитину з неймовірним трепетом, мріяв бути найкращим татом, але так і не встиг побачити первістка.

Сьогодні ми знаємо його як Героя. Але насамперед Владислав Українець — це людина з великим серцем, справжній син України, чия любов до життя лише підкреслює силу його вчинку.

Вічна пам’ять Герою!