Руслан Заєць народився 14 серпня 1984 року в селі Теклинівка Вінницького району на Вінниччині. Дитинство та юність провів у селі Ковалівка Немирівського району, де закінчив місцеву школу. Його життя було сповнене простих радощів сільської громади, любові до рідної землі та прагнення до справедливості.
Коли у 2015 році розпочалася чергова хвиля мобілізації, Руслан не залишився осторонь. 12 лютого він став до лав Збройних Сил України, щоб захищати свою країну. Служив старшим стрільцем у 3-й мотопіхотній роті 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Його підрозділ ніс службу в зоні бойових дій, обороняючи позиції на передовій.
Війна випробовувала Руслана та його побратимів щодня. Вони тримали оборону, виконували бойові завдання, проводили розвідку. 19 травня 2015 року Руслан брав участь у розвідувальній операції біля села Катеринівка. Військові виявили залишені позиції ворога, але, повертаючись із завдання, потрапили в засідку. Почався масований обстріл із мінометів та гармат, а згодом ще один екіпаж, який поспішав на допомогу, підірвався на фугасі. Руслан Заєць отримав поранення, несумісні з життям…
За відвагу та відданість Україні його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а також медаллю «За жертовність і любов до України».
Руслан залишив по собі пам’ять справжнього воїна, який, не вагаючись, став на захист своєї землі. Його ім’я житиме в серцях рідних, друзів та всіх, хто пам’ятає про ціну, яку платять українські захисники за нашу свободу.
