Олександр Царук (09.09.1976 – 06.11.2023)

Дитинство та юність

Олександр Царук народився 9 вересня 1976 року в селищі Стара Ушиця. Виріс справедливим, працьовитим і товариським. Любив малювати, читати пригодницькі книги. Як старший син, був надійною опорою для матері та молодшої сестри.

Навчався у Староушицькій загальноосвітній школі, з юності захоплювався спортом. Особливих успіхів досяг у гирьовому спорті. Після школи здобув фах плодоовочівника в Балинському училищі.

У 1994 році був призваний на строкову службу. Спочатку служив у Львові, згодом переведений до військової частини в Одесі.

Сім’я та покликання

Повернувшись до рідного селища, Олександр зустрів своє кохання – Світлану. У 1998 році вони одружилися, разом виховали двох дітей – Діану та Ростислава.

Олександр був справжнім господарем – майстром на всі руки. Будівельник за професією, він допомагав усім, хто потребував:

“У кожному будинку селища є частинка його праці”, – згадують односельці.

Особливо цінував сімейні моменти: грав у футбол із сином, рибалив із донькою на берегах Дністра.

“Тато був справжнім патріотом своєї країни і вчив нас любити її попри все. Не здаватися ніколи і ні в чому, якщо за нами правда”, – розповідає донька Діана.

Останній бій

Коли почалася війна, Олександр без вагань пішов захищати Україну. Пройшов військові збори в Коломиї, став старшим стрільцем гірсько-штурмового взводу.

Він завжди знаходив час подзвонити рідним, підбадьорити:
“Все буде добре. Ми тримаємось!”

6 листопада 2023 року Олександр загинув під час танкового обстрілу неподалік села Яковлівка на Бахмутському напрямку.

Його тіло витягнув з-під завалів побратим Василь Данильчук, ризикуючи власним життям.

Прощання з Героєм

10 листопада громада Старої Ушиці зустрічала Олександра живим коридором. Дорога була вкрита квітами, люди схиляли голови, стоячи на колінах.

“Обіцяв, що повернеться живим… Дуже важко змиритися…” – кажуть рідні.

Він віддав своє життя за майбутнє рідної землі.

Слава Герою! Вічна пам’ять!