Олександр Бура народився 28 травня 1973 року в селі Дворище на Житомирщині. Його дитинство пройшло серед мальовничих пейзажів рідного краю, де він здобув перші знання та сформував свої життєві цінності. Після закінчення школи вступив до Житомирського агротехнічного фахового коледжу, де опанував свою майбутню професію. Військову службу проходив у Вінниці, де зустрів свою кохану дружину Майю. Це місто стало для нього другим домом.

Понад 15 років тому Олександр разом із родиною переїхав до Стрижавської громади, обравши для життя Сосонку. Тут він разом із дружиною будував сімейне гніздо, виховував дітей і працював друкарем флексографічного друку. Його колеги завжди відзначали його професіоналізм, чесність та людяність. Олександр був не лише висококваліфікованим працівником, а й добрим другом, людиною, якій можна було довіритися.

Коли країна потребувала захисту, Олександр не залишився осторонь. 20 червня 2024 року він був призваний до лав Збройних Сил України. Майже пів року він виконував бойові завдання у найгарячіших точках Харківського напрямку, будучи стрільцем-зенітником 3-го ракетного взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї. Він завжди говорив, що готовий стати на захист своєї землі, родини та майбутнього України.

Олександр був людиною, яка щиро любила життя. Він мав широке коло інтересів, любив музику, яка супроводжувала його у повсякденному житті, надихала та додавала сил. Його родина була його найбільшим скарбом. Він із гордістю розповідав про свою донечку Марину, яка закінчила школу з золотою медаллю та навчається у Вінницькому державному педагогічному університеті. Він мріяв завершити будівництво будинку, який залишиться його дітям.

На Олександра чекали вдома дружина Майя, син Андрій, донька Марина та брат Сергій. Його відданість сім’ї, праці та країні назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів та всіх, хто його знав.

Він поклав своє життя заради нашої свободи, заради майбутнього України. Вічна пам’ять Герою!