Справжній патріотизм не вимірюється віком, званнями чи гучними словами. Він проявляється у вчинках — коли людина, не вагаючись, стає на захист своєї землі, залишаючи дім, рідних, мирне життя. Саме таким був Володимир Торбинський — чоловік, який не шукав слави, а просто виконав свій обов’язок до кінця.

Володимир був звичайним українцем — працьовитим, відповідальним, доброзичливим. Його життя складалося зі щоденних турбот, праці, любові до рідного краю. І навіть коли йому було вже далеко за п’ятдесят, він не залишився осторонь, коли Батьківщина покликала.

У вересні 2023 року Володимир добровільно став до лав Збройних Сил України. Його призвали Тульчинським районним ТЦК та СП. Служив стрільцем — помічником гранатометника у складі 2-го механізованого батальйону. Бойове братство, постійна напруга, важкі умови — усе це Володимир прийняв із гідністю. Його побратими говорили: він був спокійним, зібраним, на нього завжди можна було покластися.

Це не був юнак, якого веде вперед юнацький запал. Це був дорослий чоловік, який усвідомлював, наскільки серйозним є його крок. І саме тому він був сильним духом. Він знав, кого захищає — свою землю, свій народ, свою родину.

15 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Залізний Міст на Чернігівщині, серце Володимира зупинилося.

Володимир Торбинський — це Герой, якого не забуде час!